| Новини | Історія | Командири | Війська | Мультимедія | Однострій | Бібліотека | Форум | Посилання |
Максим Хорошунов
“Народна армія”
Надруковано: Народна армія. – 2011. – 21 червня
Чимало авіаційних частин сучасного українського війська пройшли фронтам Великої Вітчизняної. Одна з них – 456-та гвардійська авіаційна Волгоградська ордена Червоного Прапора бригада транспортної авіації, що дислокується у селищі Гавришівка Вінницької області. Історія частини найкрасномовніше розповідає про бойовий шлях бригади, нагороди та почесні найменування, яких удостоєна бригада за мужність та героїзм, виявлені у війні з ворогом. Відповідно, усі досягнення знайшли своє відображення у сучасній символіці гвардійців та на рукаві зокрема.
Літопис авіаторів бере свій початок у червні-жовтні 1940 року, коли за рік до початку війни на аеродромі Сохондо Читинської області Забайкальського військового округу було сформовано 250-й важкий бомбардувальний авіаційний полк. З’єднання складалося з 4-х авіаційних ескадрилій та мало на озброєнні важкі бомбардувальники ТБ-3. Згодом полк скоротили до штату 3-х ескадрилій та відвели у резерв головного командування. Однак з нападом гітлерівців на СРСР мирне життя авіаторів змінили важкі бойові будні. Частина перебазувалася до Ворошиловограда та завзято здійснювала регулярну поставку вантажів оточеним 6-й та 12-й арміям. Брали участь аси і в нічних бомбардуваннях німецьких військ, що із запеклими боями проривались до Києва. А з квітня до травня 42-го – з повітря забезпечували кримських партизанів зброєю та продовольством.
За рік полк удостоєно звання «гвардійського» і перейменовано у 4-й гвардійський авіаційний полк дальньої дії. У день нагородження нової частини авіаторам вручили і новий бойовий прапор. За місяць після урочистостей полк переозброїли новими та більш сучасними транспортними літаками Лі-2. До речі, саме на літаку цієї модифікації 9 травня 1945 року до Москви доставлено Акт про капітуляцію фашистської Німеччини, що назавжди увіковічило машину в історії авіації як символ перемоги.
Полк, як і багато інших частин, за успіхи у боях неодноразово відзначали нагородами та почесними найменуваннями, які назавжди залишилися вписаними золотими літерами в історію з’єднання та нарукавну емблему. Так, наприкінці травня 1944 року наказом Народного комісара Оборони СРСР за особливі заслуги у Сталінградській битві полку присвоєно почесне найменування «Сталінградський». А у серпні того ж року Указом Президії Верховної Ради СРСР полк нагороджено орденом Бойового Червоного Прапора. На початку 1945-го його перейменовано в 220-й гвардійський бомбардувальний авіаційний полк Військово-Повітряних Сил Червоної армії. Але, незважаючи на всі реформування, усі здобутки авіаторів знайшли місце і на рукаві сучасного однострою.
Загалом за роки Великої Вітчизняної дев’ятьох вихованців бригади удостоєно високого звання Героїв Радянського Союзу. Серед них — Іван Матвєєв, Микола Сищиков, Микола Глушков, Леонід Россохін, Микола Самусєв, Анатолій Пономаренко, Сергій Черепньов, Василь Воропаєв та Анатолій Вєрняєв. За мужність і героїзм, виявлені в боях з фашистськими загарбниками, чимало солдатів та офіцерів відзначено орденами і медалями. Понад 20 чоловік нагороджено орденом Леніна, понад 100 — орденом Бойового Червоного Прапора, більше 150 – орденом Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, 181 – орденом Червоної Зірки, 167 – медаллю «За відвагу», 172 – медаллю «За бойові заслуги».
У 1953-му гвардійський бомбардувальний авіаційний полк реформують у 177-му окрему гвардійську транспортну авіаційну ескадрилью при штабі 43-ї Повітряної армії дальньої авіації (аеродром Вінниця). А із здобуттям України незалежності, у вересні 1991-го ескадрилью перетворили на 456-й окремий гвардійський змішаний Волгоградський ордена Червоного Прапора авіаційний полк та включили до складу Військово-Повітряних Сил ЗС України. На початку наступного року особовий склад частини склав присягу на вірність народу України. У жовтні 2003 року змішаний авіаційний полк, авіаційно-технічна база, окремий батальйон зв’язку та радіотехнічного забезпечення об’єднали, створивши авіаційну транспортну бригаду, а ще через чотири роки, 2007-го, – 456-ту гвардійську Волгоградську ордена Червоного Прапора бригаду транспортної авіації. У такому вигляді частина існує і сьогодні. Особовий склад з’єднання неодноразово брав участь в організації та проведенні на базі аеродрому двох авіаційно-спортивних свят, навчаннях «Сі Бриз», «Перлина степу», «Щит миру», парадах на честь річниць незалежності України та авіашоу.
Доволі цікавим був процес створення символіки частини. Перші її нарукавні емблеми з’явились задовго до затвердженого малюнка. Їх широко виготовляли та активно носили військовослужбовці бригади. Однак під час підготовки до військового параду на честь відзначення чергової річниці Дня незалежності України постало питання про приведення емблем до єдиного зразка. З цього моменту і почалося друге життя символіки усіх підрозділів Повітряних Сил. Відділ військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України розробив базові зразки нарукавних емблем зенітно-ракетних і льотних частин. У їх основі – щит блакитного кольору (мирне небо), з подвійним кантом у кольорах Державного Прапора України. Це спільні елементи, адже усі підрозділи належать до одного виду. Однак для льотних частин у центрі розташовано емблему військовиків авіації (малюнок затверджено постановою Кабінету Міністрів України) на розбіжних золотих променях. Особливістю нарукавних емблем авіаційних частин є срібна хмароподібна основа щита, де розміщено номер частини. Важливо, що тепер на них можна зазначати почесні найменування та відображати бойові традиції.
Так, малюнок нарукавної емблеми 456-ї гвардійської Волгоградської ордена Червоного Прапора бригади транспортної авіації містить у собі основні елементи, як і на базовому зразку, однак до зображення додано стрічки ордена Червоного Прапора та гвардійську стрічку часів Великої Вітчизняної війни, якими нагороджена частина. Розміщено і напис «ВОЛГОГРАДСЬКА», що є почесним найменуванням бригади. У центрі міститься історичний герб Вінниці – пункту постійної дислокації льотчиків. З ініціативи командування бригади, напередодні відзначення 70-ї річниці від дня створення з’єднання фахівці Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України розробили пам’ятний нагрудний знак. Такий елемент військової символіки має пропагувати бойові традиції та виховувати у військовослужбовців почуття гордості за приналежність до частини.
Положення про пам’ятний нагрудний знак та його малюнок у квітні минулого року затвердив начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України. Відповідно до положення, знак вручається військовослужбовцям бригади, які мають високі показники у бойовій та професійній підготовці, зразково виконують військовий обов’язок та зробили вагомий особистий внесок у забезпечення її життєдіяльності. Він також може бути вручений ветеранам бригади та іншим особам, які помітно долучилися до справи розвитку та зміцнення військової частини.
Пам’ятний нагрудний знак має вигляд стилізованого сонця з жовтого металу з вісьмома великими розбіжними, а між ними – вісьмома малими хвилястими променями на блакитному емалевому полі. На тлі сонця розміщено зображення орла зі здійнятими догори крилами з білого металу, який тримає у лапах пропелер, перевитий стрічкою ордена Червоного Прапора та гвардійською стрічкою. Жовті промені сонця на блакитному тлі та зображення орла з пропелером вказують на приналежність до авіації. Стрічка ордена Червоного Прапора свідчить про наявність цієї державної нагороди, гвардійська стрічка відображає почесне найменування «гвардійська». Напис вдавленими цифрами «456» на верхньому великому промені сонця означає номер бригади. Бригади з героїчним минулим, яскравим сьогоденням та прекрасним майбутнім.
