Крилате вістря й білий Тризуб

знаки розрізнення військовиків армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України

Вже майже вісім років відділяють нас від офіційного затвердження сучасних зразків однострою і знаків розрізнення військовиків Збройних Сил України, а також Правил їхнього носіння. Відомо, що відповідним наказам Міністерства оборони України не судилося стати непорушним фундаментом нового образу української армії та флоту на тривалий час. Адже невдовзі до них почали вносити зміни. Причому йшлося як про реагування на структурні перетворення у Збройних Силах, так і про усунення недоробок чи навіть помилок. А іноді новації були зумовлені радше бажаннями певних посадовців, ніж об’єктивними потребами.

Тож перед фаховим середовищем постає завдання дослідити розвиток форми одягу і знаків розрізнення військовиків після 2017 р., визначити його магістралі та манівці. Під час дослідження бажано розглядати також особливості цього розвитку в конкретних родах військ. Скажімо, на відміну від інших родів Сухопутних військ (СВ), армійська авіація (АА) отримувала власні знаки розрізнення поступово, а не відразу. Крім того, неабиякий інтерес становлять спроби відобразити в знаках розрізнення національний історичний досвід.

Отже, зразки нової військової форми одягу та загальні вимоги до знаків розрізнення було затверджено наказом Міністерства оборони від 18 липня 2017 р. № 370. У свою чергу, робота над знаками розрізнення ще деякий час продовжувалася. Наказ Міністерства оборони від 20 листопада 2017 р. № 606 затвердив Правила носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових ліцеїв. Як не дивно, саме Правила визначали знаки на головні убори та емблеми на комір і на рукав. Повний перехід на нову парадну (парадно-вихідну) та повсякденну форму мав відбутися до 1 січня 2019 р. Відтоді ЗС України використовують однострій у підкреслено західному стилі з окремими ознаками, покликаними відобразити зв’язок із історичним минулим. Йдеться насамперед про Українську революцію 1917–1920 рр.

Якщо раніше військовики АА носили форму одягу Повітряних Сил (ПС), то тепер їм присвоїли однострій СВ. Таке рішення було однозначно правильним з огляду на видову належність. Втім, не обійшлося і без деяких відмінностей. Так, замість берета головним убором при літній та демісезонній повсякденній формі є оливкова пілотка з синім кантом. Збоку на ній знак у вигляді орла, що пікірує, з блискавкою в лапах. Цей знак спільний для АА і авіації ПС. Власної емблеми на комір АА тоді не отримала – додаток до Правил містив лише емблему льотного складу ПС. Нагадаємо, що вона являла собою пропелер з крилами, у центрі якого розпізнавальний знак державної авіації. Фактично, військовиків АА і морської авіації залишили без емблем[1]. Єдиним знаком розрізнення, призначеним саме для АА, була нарукавна емблема[2] у вигляді трикутного щита кольору хакі з білим стилізованим Тризубом (мал. 1). Аналогічні емблеми розробили також для інших родів СВ – різниця полягала у кольорі Тризуба та/або щита.

Специфічна форма Тризуба, відмінна від фігури малого Державного Герба України, мала засвідчувати “історичні традиції”. Річ у тім, що у 1919 р. для військовиків фронтових частин Війська Української Народної Республіки (УНР) запровадили систему спрощених знаків розрізнення, дешевих у виробництві. Серед іншого на рукаві мав носитися Тризуб з сукна кольору роду зброї. Для зручності виготовлення його форма була максимально простою (мал. 2)^{^[3]}.

Однак під час створення нового однострою у 2015–2017 рр. точний вигляд цього Тризуба ще не був відомий. Малюнки-додатки до відповідного наказу знайшлися аж 2019 р. Тож розробники посідали лише нечисленні світлини, які не давали належного уявлення про предмет. Як наслідок, стилізований Тризуб у знаках розрізнення військовиків ЗС України – це не історичне зображення, а суто авторське бачення. Зауважимо, що похідна уніформа Війська УНР зразка 1920 р. передбачала вже інший, більш деталізований Тризуб на рукав, ближчий до фігури сучасного малого Державного герба[4]. Треба також наголосити на тому, що Тризуб спрощеної форми не мав значення загального символу Війська УНР, як це часто стверджують нині. Більше того, його нетривале існування швидко забулося. Тому намагання представити спрощений Тризуб як традиційний, майже “сакральний” символ – не більше, ніж маніпуляція.

Колір Тризуба на нарукавній емблемі АА так само обирали виходячи з “традицій”. Точніше – з власних уявлень авторів про те, що саме слід традиціями вважати. Щоб з’ясувати, чому вони зупинилися на білому кольорі, ми спрямували запит до Міністерства оборони. Відповідь на нього надало Головне управління розвитку матеріального забезпечення (ГУ РМЗ). Як зазначалося у листі, повітряний флот УНР відрізняв краповий колір. Та в сучасному однострої його вирішили не застосовувати, щоб уникнути плутанини з підрозділами протиповітряної оборони. Річ у тім, що нарукавна емблема протиповітряної оборони СВ – це щит кольору хакі з червоним Тризубом. Далі повідомлялося, що кольором авіації Галицької Армії був сіро-сталевий. Проте в дійсності галицьким льотчикам належав попелястий колір, спільний для всіх технічних військ[5]. Так чи інакше, “до визначення кольору тризуба було долучено традицію використання розпізнавальних знаків на українських літаках періоду Перших визвольних змагань”. За словами співробітників ГУ РМЗ, у листопаді 1918 р. встановили новий “значок” для авіаторів – чорний герб України (Тризуб) на білому квадраті. Втім, “у війську Директорії УНР та “летунських” підрозділах Галицької армії, судячи зі світлин, встановлений за Української держави розпізнавальний знак на літальних апаратах нерідко зображувався в обернених кольорах, тобто білим на чорному полі або на фону кольору фюзеляжу та площинах крил аеропланів”. Ось чому, мовляв, білий Тризуб нині прикрашає нарукавні емблеми авіації.

Насамперед необхідно підкреслити, що у 1917–1920 рр. розпізнавальні знаки на українських літаках були вельми різноманітними. Першим таким знаком, очевидно, був згаданий вище чорний Тризуб на білому квадраті. До речі, встановили його 30 квітня 1918 р., а не в листопаді^{^[6]}. У подальшому розпізнавальні знаки могли являти собою ще й круги або смуги національних кольорів. Так, 8 грудня 1918 р. Реферат літання Державного Секретаріяту Військових Справ Західно-Української Народної Республіки видав “Постанови для поборювання ворожих літаків з землі”. Згідно із документом, українські літаки відрізняли синьо-жовті співосередні (тобто концентричні) круги, причому зовнішній круг синій^{^[7]}. Згодом, 1 травня 1919 р., у команді ІІІ-го Галицького корпусу підготували “Поученє про пізнаванє власних летунських апаратів і в який спосіб мають ся всі укр. війська з ними порозумівати”. Ці роз’яснення виявилися настільки актуальними, що у Начальній Команді Галицької Армії вирішили поширити їх на решту корпусів^{^[8]}. Зазначалося, зокрема, що всі українські літальні апарати “мають на споді у нижних крил “чорний тризуб” на білім поли, /або кінці нижних крилий суть сині а середина жовта./”^{^[9]}. Нарешті, у статтях, виданих після Другої світової війни, як знаки на літаках згадуються також жовті Тризуби та синьо-жовті “шахівниці”[10]. Натомість документальних підтверджень використання білих Тризубів на чорному тлі нами не виявлено. А що ж світлини, про які говориться в листі ГУ РМЗ? Вони лише чорно-білі й не завжди доброї якості. На одних Тризуби, нанесені на літаки, дійсно виглядають світлими, майже білими^{^[11]}, на інших – чорними[12]. Чи можна за такими світлинами чітко визначити кольори розпізнавальних знаків? Насправді це не та просто, як здається. Адже на чорно-білих фото- та кіно-матеріялах аж до початку 1940-х рр. світло-сірим, майже білим, виглядав блакитний колір (або синій середньої насиченості). Тому пояснення щодо кольору Тризуба на нарукавній емблемі АА не видаються переконливими.

Цікаво, що у 2017 р., коли процес розробки нових знаків розрізнення ще тривав, М. Слободянюк спільно з Р. Крупою підготував пропозиції щодо нарукавних емблем родів військ та служб. Зокрема, нарукавна емблема АА являла собою темно-синій щит зі стилізованим блакитним Тризубом[13]. Ідея була цілком логічною, оскільки саме блакитне небо є стихією авіаторів. На жаль, її не врахували.

Хай там як, невдовзі хтось вирішив, що самої лише нарукавної емблеми для АА замало: всі інші роди СВ мали також власні емблеми на комір. Наказом Міністерства оборони від 30 червня 2020 р. № 238 було затверджено другу редакцію Правил носіння форми одягу. У додатку до неї знаходимо малюнок емблеми на комір кітеля військовиків АА (мал. 3).

Варто підкреслити, що емблеми на комір, наведені як у першій, так і другій редакції Правил, спочатку не були офіційно встановлені. Справа в тому, що Правила не можуть визначати зразки предметів форми одягу та знаків розрізнення – тільки порядок їх носіння. І лише 10 грудня 2020 р. з’явився наказ Міністерства оборони № 466 про внесення змін до зразків форми одягу і знаків розрізнення. Ним були затверджені описи та малюнки емблем на комір – як тих, що вже фактично існували з 2016 р., так і нових. До останніх відносилась емблема АА. Згідно з описом, вона являє собою “зображення вістря списа, накладеного на крила”.

У відповідь на наш запит надійшло таке офіційне тлумачення сюжету емблеми. За словами розробників, протягом тривалого часу в історії людства спис був основною і найпоширенішою зброєю дистанційного ураження противника. Своєю чергою, крила уособлюють мобільність і є традиційним усталеним символом авіації. Тож емблема репрезентує АА як рід військ, призначений для дистанційного нанесення ураження ворогу з повітря задля підтримки наземних сил. В принципі, таке пояснення цілком прийнятне. Інша річ, що до завдань АА належить також розвідка, висадка тактичних десантів, доставка бойової техніки та особового складу, евакуація поранених тощо[14].

Таким чином, характерною особливістю системи знаків розрізнення військовиків АА є її поступове формування. Нарукавну емблему, запроваджену 2017 р., у 2020 р. доповнила емблема на комір кітеля. Колір Тризуба на нарукавній емблемі, на думку авторів, пов’язаний з періодом Української революції 1917–1920 рр. Проте обґрунтованість такого рішення сумнівна. Натомість емблема на комір не має історичних аналогів і робить акцент на мобільності та ударних спроможностях АА.

[1] Див.: Чмир М. Шило на швайку: емблеми на комір військовиків Збройних Сил України зразка 2017 р. // Знак. – 2018. – Ч. 74. – С. 7.

[2] За російсько-радянською термінологією, яка вживається у Правилах – “нарукавний знак”.

[3] Див.: Чмир М. В умовах суворої дійсності: система спрощених знаків розрізнення Війська Української Народної Республіки (1919 рік) // Цитаделя: Львівський мілітарний альманах. – 2020. – № 17. – С. 53.

[4] Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВОУ). – Ф. 1078. – Оп. 2. – Спр. 4. – Арк. 18-зв.

[5] Пінак Є., Чмир М. Військо Української революції 1917–1921 років. – Х., 2017. – С. 333.

[6] Див.: Чмир М. Розпізнавальний знак літальних апаратів авіації Української Держави (1918 р.) // Знак. – 2016. – Ч. 70. – С. 9–10.

[7] ЦДАВОУ. – Ф. 1073. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 26 (Незасвідчена копія).

[8] Там само. – Ф. 2188. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 130.

[9] Там само. – Арк. 131.

[10] Фостаковський І. Летунство // Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918–1920 рр. (матеріяли до історії). – Вінніпеґ, 1958. – С. 227; Трембіцький В. Повітряна фльота Української Держави (1917–1920) // Вісті комбатанта. – 1988. – Ч. 2. – С. 59–60.

[11] Тинченко Я. Герої Українського неба. – К., 2010. – С. 29, 39, 45, 51.

[12] Там само. – С. 81.

[13] Слободянюк М. До проблеми нової емблематики видів, родів військ та служб Збройних Сил України // Цитаделя: Львівський мілітарний альманах. – 2017. – №. 14. – С. 89.

[14] Харук А., Мельник В. Армійська авіація Сухопутних військ Збройних сил України як складова забезпечення обороноздатності держави // Воєнно-політичні інтереси України в ієрархії суспільних пріоритетів (кінець ХХ – початок ХХІ століть). – Львів, 2021. – С. 154.