Малюнок 1	Малюнок 2	Малюнок 3
Малюнок 4	Малюнок 5	Малюнок 6
Малюнок 7		Малюнок 8

          Загроза суверенітету і територіальній цілісності нашої держави внаслідок агресивних дій Росії в Криму зробили актуальною ідею створення Національної гвардії України (НГУ). Структура з аналогічною назвою вже існувала у 1991-2000 рр. Відтак 13 березня 2014 р. Верховна Рада прийняла закон “Про Національну гвардію України”. Відповідно до закону НГУ є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ. Основою для створення НГУ стали Внутрішні війська (ВВ) МВС. Зауважимо, що НГУ, яка існувала у 1991-2000 рр., за своїм статусом була державним озброєним органом, сформованим на базі ВВ. При цьому вона не входила до системи МВС, а підпорядковувалася Верховній Раді (з 1995 р. – Президенту) України. “Стара” Нацгвардія відзначалася високою боєздатністю, користувалася великим авторитетом і мала цікаві та оригінальні зразки символіки.

          Природно, що питання про символіку постало практично відразу після прийняття закону про НГУ. На превеликий жаль, його вирішення здійснювалося вкрай незадовільно. ВВ МВС України мали емблему та прапор, засновані Указом Президента від 28 січня 2002 р. № 75. Емблема ВВ являла собою прямий рівносторонній хрест крапового кольору з розміщеною в центрі емблемою МВС (мал. 1). Прапор був синього кольору із зображенням згаданої емблеми в центрі полотнища. Краповий колір хреста наслідував традиції радянських Внутрішніх військ.

          Слід зазначити, що ідея створити Національну гвардію виникла також на київському Майдані в лютому 2014 р. На прохання письменників братів Капранових музикант та художник Ю.Журавель створив дуже вдалу нарукавну емблему, ескіз якої  було представлено на виставці 12 лютого 2014 р. Емблема мала вигляд синього щита із золотим архангелом Михаїлом, який біжить з піднесеним угору мечем. Крила архангела та лезо меча нагадували за абрисом Тризуб (мал. 2). На жаль, ця чудова ідея залишилася поза увагою “офіційної” НГУ.

          У другій половині березня 2014 р. на Хрещатику з’явився інформаційно-пропагандистський пункт запису до Нацгвардії. Вчорашні військовики ВВ, а нині гвардійці, які там працювали, носили на камуфльованих куртках нарукавні емблеми “старої” НГУ: 1 (“Київської”) дивізії (на лівому рукаві, мал. 3) та Головного управління командувача (на правому). Мабуть, знайшлися відповідні запаси. Використання нарукавних емблем, які давно вийшли з ужитку, було, очевидно, вимушеним, хоча й логічним кроком. Цілком можливо, вирішальну роль зіграла наявність напису “НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ” на додатковій нашивці, що носилася вище дивізійної емблеми. В будь-якому разі така практика наводила “місток” між “старою” та “новою” гвардією, закладала передумови для опрацювання символіки на основі традицій 1991-2000 рр.

          Однак, створення Нацгвардії у 2014 р. було, по суті, “ребрендингом” Внутрішніх військ. Керувати залишилися ВВ-шні генерали, які не відчували сентиментів до “старої” НГУ та її символів.

          31 березня 2014 р. виконуючий обов’язки Президента, Голова Верховної Ради О.Турчинов відвідав навчальний центр Нацгвардії в селищі Нові Петрівці. Він та виконуючий обов’язки командувача НГУ генерал-лейтенант С.Полторак були вдягнуті в камуфльований однострій в сірих тонах з нарукавними емблемами небаченого досі зразка. Емблема являла собою круглий щит темно-сірого кольору. На щиті було зображено рівносторонній малиновий (?) хрест – такої ж форми, як на емблемі ВВ. Центр хреста прикрашав медальйон із зображенням козака з мушкетом, оточений дубовим вінком. У верхній частині вінка – Тризуб (мал. 4). Існував також варіант емблеми, де хрест накладався на схрещені перначі – очевидно, для Головного управління НГУ. Хрест із перначами зображувався чомусь також на нагрудних нашивках з написом “НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ”, що з’явилися одночасно з нарукавними емблемами.

          Автором нової символіки був Олекса Руденко, який розробив свого часу символіку ВВ та низки “силових” структур. У більшості випадків під час розробки він використовував хрест єдиної форми, у центрі якого містився медальйон з Тризубом, оточений дубовим вінком. Колір хреста різнився залежно від структури. Як зазначив О.Руденко під час бесіди з автором цієї статті, він бачив НГУ аналогом Національної Гвардії Сполучених Штатів. Її символом є “мінітмен” – вояк колоніального партизанського ополчення часів Американської революційної війни (1775-1783 рр.). Тому-то й виникла ідея використати зображення козака. Для цього О.Руденку довелося трохи відступити від власної ж концепції – козака розмістити в центрі хреста, а Тризуб зменшити та пересунути вище.

          Зауважимо, що приблизно з квітня 2014 р. військовики стали носити нагрудний знак приналежності до Нацгвардії, який використовувався у 1990-х рр. Знак розміщується з правого боку грудей (мал. 5). Можливо, керівництво нарешті потурбувалося про спадкоємність у символіці, а можливо, знаки запропонували спритні ділки – за умови наявності оснастки відновити їх виробництво неважко.

          Таким чином нова символіка НГУ стала застосовуватися на практиці, не будучи офіційно затвердженою президентським указом. Очевидно, в Головному управлінні Нацгвардії це питання вважали суто технічним. Але не так сталося, як гадалося.

          Указ Президента “Про символіку Національної гвардії України” О.Турчинов підписав 12 травня 2014 р. за № 464. Цим указом затверджувалися описи та малюнки емблеми НГУ, прапора НГУ, базового зразка Бойового Прапора оперативно-територіального об’єднання, з’єднання, військової частини, вищого навчального закладу НГУ, штандарта командувача НГУ, а також Порядок використання емблеми і прапора Національної гвардії України та штандарта командувача Національної гвардії України.

          Емблема Нацгвардії, затверджена указом, суттєво відрізнялася від розробленої О.Руденком. 14 травня 2014 р. на офіційному веб-сайті НГУ (vv.gov.ua) з’явився матеріал І.Макарченко “Відтепер Нацгвардія має свою символіку”. Як зазначалося в матеріалі, над розробкою символіки протягом двох місяців працювала спеціально створена комісія на чолі з генерал-майором В.Молдавчуком. До її складу увійшли офіцери Головного управління НГУ, директор Центрального музею Нацгвардії та “представники геральдичних організацій”. Графічним втіленням займався художник Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України А.Некрасов.  

          Наведені вище факти змусили нас надіслати інформаційні запити до МВС, Головного управління НГУ та Адміністрації Президента. В більшості випадків запити доводилося надсилати по два рази, оскільки бажання надавати інформацію з боку посадових осіб чомусь не спостерігалося. Насамперед зацікавила комісія з розробки символіки: яким наказом її створили, хто конкретно до неї входив, план роботи та протоколи засідань. Як повідомило Головне управління НГУ, насправді комісії як такої не було, а в матеріалі на сайті допущено помилку. Питання символіки обговорювалося під час робочих нарад, розпорядження щодо проведення яких надавалися в усній формі. А оскільки усні розпорядження не є публічною інформацією, жодних відповідей не може бути надано. Припустимо, автор матеріалу дійсно помилилася, переплутавши наради з роботою комісії. Однак є ще Комісія державних нагород та геральдики, положення про яку затверджено президентським указом від 31 грудня 2011 р. № 1211. Згідно з положенням, одним з основних завдань комісії є здійснення експертизи ескізів офіційної символіки. Більше того, відповідно до Указу Президента від 30 листопада 2000 р. № 1271 “Про геральдичні знаки – емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України” клопотання про заснування емблем, прапорів та штандартів вноситися міністерствами до Комісії державних  нагород та геральдики, яка здійснює відповідну геральдичну експертизу та робить висновок щодо порушеного питання. Однак за інформацією, отриманою з Адміністрації Президента, питання заснування символіки НГУ на засіданні комісії не розглядалося.

          От і маємо: символіку розробляли невідомо хто на якихось нарадах,   потім її було затверджено без розгляду Комісією державних нагород та геральдики. При цьому, нагадаємо, на практиці використовувалася емблема, розроблена О.Руденком, яка 12 травня 2014 р. втратила актуальність. Виходить, кошти на виготовлення нашивок витратили даремно.  

          За неофіційними даними, розробки О.Руденка забракував посадовець  Адміністрації Президента С.Бєляєв. При цьому він заявив, нібито уповноважений приймати такі рішення. Після цього було опрацьовано новий варіант, затверджений указом. Якщо це дійсно так, то яким чином НГУ збирається виконувати завдання із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави, якщо вона не здатна захистити проект власної символіки від якогось чиновника?

            Та повернімось до указу, підписаного О.Турчиновим. Відповідно до опису емблема НГУ являє собою прямий рівносторонній хрест з розбіжними кінцями крапового кольору, в центрі якого у восьмиграннику темно-зеленого кольору вміщено зображення малого Державного Герба України. Пружки хреста і восьмигранника золотистого кольору (мал. 6).

          Як бачимо, емблема Нацгвардії фактично є погіршеним варіантом емблеми ВВ. По-перше, іншою стала форма хреста. На емблемі ВВ та інших “силових” структур, розроблених О.Руденком, використовувався хрест зі знака ордена Богдана Хмельницького, заснованого у 1995 р. Емблему Збройних Сил України створено на основі хреста, який найчастіше зображувався на козацьких прапорах та печатках XVII-XVIII ст. У випадку з НГУ хрест являє собою щось середнє і, таким чином, його значення неясне. За словами А.Некрасова, саме таке зображення хреста запропонував “представник Адміністрації Президента” С.Бєляєв. По-друге, замість емблеми МВС центр хреста прикрасив малозрозумілий восьмигранник та ще й доволі екзотичного кольору. А.Некрасов стверджує, що восьмигранник це “форт, який охороняє державність України втілену зображенням герба”. В такому разі чому контур “форту” виконано двома паралельними лініями: широкою та вузькою? Це що, дві лінії оборони? Відносно значення темно-зеленого кольору художник зауважив лише, що він “захищає […] державність”.

          Прапором НГУ є прямокутне синє полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, у центрі якого вміщено емблему Нацгвардії висотою 2/3 висоти полотнища (мал. 7). Сторони прапора, крім лівого краю полотнища, прикрашено золотистою бахромою. На зворотній стороні полотнища напис літерами золотистого кольору: “НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ”. Древко прапора дерев’яне, темного кольору. Верхівка древка стріловидна з жовтого металу, у центрі якої вміщено малий Державний Герб України. “Синє полотнище прапора – у геральдиці з поміж усіх інших значень – це чисте небо, якого ми усі потребуємо зараз” – заявив А.Некрасов.

          Отож, прапор НГУ за кольором та композицією повторює прапор ВВ. Але й тут без погіршення не обійшлося. Так, повною нісенітницею є напис на зворотній стороні. Відомо, що прапор існує насамперед для передавання візуальної інформації на велику відстань. Саме тому розмішувати на прапорах написи не прийнято –їх все одно неможливо прочитати. Бахрома непотрібна, адже прапор призначено також для піднімання на флагштоку, розміщення на будівлях та спорудах. Добре, хоч в Порядку використання додумалися уточнити, що прапор може бути і без бахроми. Нарешті, прикро дивує згадка в описі про древко й верхівку. Річ у тім, що подібного роду прапор може мати будь-які розміри та спосіб застосування – від настільного варіанта до великого полотнища на флагштоку, піднятого за допомогою фалу. Цікаво, що на малюнку полотнище прапора не має рукава для надягання на древко. Як воно в такому разі кріпиться – загадка. Крім того, всупереч опису древко на малюнку має світлий колір.  

          Базовий зразок Бойового Прапора оперативно-територіального об’єднання, з’єднання, військової частини, вищого навчального закладу Нацгвардії повністю повторює “загальний” прапор, лише на зворотній стороні розміщено повну назву частини. Як не дивно, розмірів Бойового Прапора опис не містить. Зауважимо, що у випадку зазначеного базового зразка має місце порушення законодавства. Існує Статут внутрішньої служби ЗС України, затверджений Законом України. Його дія розповсюджується як на Збройні Сили, так і на НГУ. Одним з додатків до статуту є Положення про порядок вручення бойових прапорів військовим частинам Збройних Сил України, їх зберігання та утримання. Згідно з цим положенням Бойовий Прапор вручається дивізіям, бригадам, полкам, окремим батальйонам, дивізіонам, авіаескадрильям, військово-навчальним закладам і учбовим частинам. Виходить, оперативно-територіальні об’єднання Нацгвардії права на Бойовий Прапор не мають, оскільки за своїм рівнем вони вище за дивізію. В цілому, у порівнянні з бойовими прапорами, які мали частини ВВ, базовий зразок Бойового Прапора частин НГУ виглядає дуже просто, щоб не сказати вбого. На жаль, розробники зберегли радянську практику розміщення напису з назвою на зворотній стороні прапора. Було б значно краще, якби там зображувалася емблема або герб частини. Перший Бойовий Прапор, виготовлений за цим зразком, в.о. Президента О.Турчинов вручив 4 червня 2014 р. Національній академії НГУ.

          Нарешті, штандарт командувача Нацгвардії являє собою квадратне синє полотнище розміром 90х90 см із зображенням у центрі емблеми НГУ. Полотнище по периметру обшито золотистою лиштвою у вигляді орнаменту з дубового та калинового листя (мал. 8). Поле зворотної сторони штандарта без зображень. У цілому, штандарт побудовано на основі підходів, застосованих О.Руденком під час розробки штандартів керівників Державної прикордонної служби, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки України. Власне, орнамент на лиштву запозичено в нього ж.

          Як би там не було, права на власний штандарт командувач НГУ не має. Перелік посадових осіб, які можуть мати цю регалію, визначено Указом Президента від 30 листопада 2000 р. № 1271. Посада командувача Нацгвардії в ньому відсутня. Працівники Адміністрації Президента, відповідаючи на запит автора цієї статті, так і не змогли назвати нормативно-правовий акт, на підставі якого засновано штандарт командувача НГУ. Власне, ніщо не заважало внести зміни до указу № 1271 та доповнити перелік. Чому цього не зробили – незрозуміло.

          Таким чином, під час створення НГУ навесні 2014 р. постало питання про її символіку. Вирішення цього питання відбувалося в три етапи. На першому етапі (березень 2014 р.) використовували нарукавні емблеми 1990-х рр. На другому етапі (кінець березня – 12 травня 2014 р.) мало місце своєрідне поєднання досвіду “старої” гвардії (нагрудний знак) та нарукавної емблеми нового зразка, розробленої О.Руденком. Хрест з козаком на цій емблемі не мав нічого спільного з традиціями символіки НГУ 1991-2000 р., при цьому він не зовсім “вписувався” і в концепцію символіки “силових” структур, якою керувався художник. Нарешті, на третьому етапі було затверджено офіційну символіку Нацгвардії, створену шляхом невдалої переробки символіки ВВ. Розробка та затвердження символіки відбувалися непрозоро, без залучення фахівців відповідного профілю та з порушенням положень низки нормативно-правових актів.

На наш погляд, Указ Президента від 12 травня 2014 р. № 464 необхідно скасувати та опрацювати принципово новий варіант символіки НГУ, в якій не буде місця традиціям радянських та українських Внутрішніх військ.