Микола Чмир

заступник начальника відділу

військової символіки та геральдики

Генерального штабу ЗС України

Повітряні Сили Збройних Сил України постали шляхом злиття Військово-Повітряних Сил (ВПС) та Військ Протиповітряної оборони (ВППО).  Формування нового виду Збройних Сил завершилося у травні 2005 р.[1] На той час як ВПС, так і ВППО мали власний досвід у сфері створення нарукавних емблем військових частин та з'єднань. Примітно, що в обох видах намагалися привести нарукавні емблеми до єдиного зразка, але підходи при цьому застосовувалися різні.

Так, у ВПС майором Валерієм Ляховим був запропонований в якості базового зразка нарукавної емблеми щит з фігурною стрічкою знизу (мал. 1). На щиті розміщувалися зображення,  індивідуальні для кожної частини та її номер, на стрічці – напис з назвою[2].

Натомість, у ВППО пішли іншим шляхом – зображення на круглому блакитному щиті були єдині, частини мали розрізнятися лише написами на додаткових дугоподібних нашивках (мал. 2). За такого підходу виключалася можливість відображення у нарукавній емблемі історії та бойових традицій частини, місця її дислокації тощо.

Втім, слід зауважити, що привести до єдиних зразків нарукавні емблеми усіх без винятку частин та з'єднань ані у ВПС, ані у ВППО так і не вдалося[3].

В новостворених Повітряних Силах ключові посади посіли переважно вихідці з ВППО. Тож не дивно, що принципи створення нарукавних емблем військових частин, характерні для ВППО, почали впроваджуватися в Повітряних Силах. Це чітко простежується на прикладі нарукавних емблем Командування Повітряних Сил та повітряних командувань (мал. 3). У той же час авіаційні частини переймати досвід ВППО, м’яко кажучи, не поспішали.

Можливість надати розвитку символіки військових частин Повітряних Сил системного, упорядкованого характеру з’явилася під час підготовки до військового параду на честь Дня незалежності України. Відділ військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України ініціював видання розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу від 26 травня 2008 р. “Про перевірку символіки військових частин, включених до парадного розрахунку параду військ 24 серпня 2008 року у місті Київ”. Згідно цього розпорядження командирам частин, включених до парадного розрахунку, належало подати до Відділу військової символіки та геральдики ескізи та описи існуючих нарукавних емблем для експертизи на предмет можливості їх подальшого затвердження начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України. 

Розгляд зразків нарукавних емблем військових частин та з'єднань Повітряних Сил, що надійшли до Відділу військової символіки та геральдики, засвідчив існування значного розмаїття в їх зовнішньому вигляді. Так, нарукавні емблеми Харківського університету Повітряних Сил та  137 зенітної ракетної бригади (мал. 4) наслідували нарукавну емблему Командування Повітряних Сил, тоді як нарукавні емблеми інших військових частин мали різноманітні форми.

Оскільки єдину форму щита свого часу намагалися застосовувати як у ВПС, так і у ВППО, 10 червня 2008 р. начальник Відділу військової символіки та геральдики Олександр Муравйов звернувся до командувача Повітряних Сил генерал-лейтенанта Івана Руснака з проханням розглянути питання щодо доцільності створення базового зразка нарукавної емблеми військової частини Повітряних Сил. Командувач висловив побажання, щоб нарукавні емблеми розрізнялися лише зображеннями зразків бойової техніки (літаки для авіаційних частин, зенітні ракетні комплекси – для зенітних ракетних частин), номерами частин та гербами міст, де вони дислокуються. Але у разі використання зображень конкретних зразків бойової техніки емблеми були б перевантаженими та складними для виробництва. До того ж, військова техніка рано чи пізно застаріває.

Зрештою, в якості базового зразка нарукавної емблеми зенітної ракетної частини (з'єднання) командувач  Повітряних Сил обрав нарукавну емблему 96 зенітної ракетної Київської бригади, розроблену фахівцями Відділу військової символіки та геральдики (мал. 5). В основу емблеми покладено щит блакитного кольору, що уособлює мирне небо, з подвійним кантом у кольорах Державного Прапора України. Ракета та гарматні стволи срібного кольору є елементами емблеми на комір чи погони військовиків зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1386[4]. Герб м. Києва, розміщений на перехресті ракети та стволів, символізує наявність почесного найменування “Київська” та вказує, яке місто захищає бригада. Номер бригади розміщений на стрічці, яка зв’язує напіввінок з дубової та калинової гілок золотого кольору. Дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська. Малюнок нарукавної емблеми 20 липня 2008 р. затвердив начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України генерал армії України Сергій Кириченко.

За цим зразком фахівцями Відділу військової символіки та геральдики були опрацьовані малюнки нарукавних емблем 11 зенітного ракетного полку (з гербом м. Шепетівки) та 137 зенітної ракетної бригади (з гербом м. Умані). Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України затвердив їх 14 серпня 2008 р. (мал. 6-7).

Для авіаційних частин Повітряних Сил розроблено дещо інший базовий зразок нарукавної емблеми. Її щит має ту ж форму, розміри, колір поля й кантів, що й для нарукавних емблем частин зенітних ракетних військ, але замість ракети й стволів на ньому зображено елементи емблеми військовиків авіації (пропелер з крилами)[5] на тлі розбіжних золотих променів. Характерною особливістю нарукавних емблем авіаційних частин є срібна основа щита, відділена хмароподібно, що призначена для розміщення номера частини. 14 серпня 2008 р. начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України затвердив малюнки нарукавних емблем 9 бригади тактичної авіації (з гербом м.Житомира, мал. 8) та 15 авіаційної бригади  транспортної авіації. В останній, з огляду на негеральдичний характер герба м.Борисполя, фахівцями Відділу військової символіки та геральдики використано герб Бориспільського району Київської області.

Визначення базових зразків сприяє швидшому доопрацюванню нарукавних емблем інших авіаційних та зенітних ракетних частин Повітряних Сил. Зауважимо, що ці базові зразки не виключають можливість внесення до нарукавної емблеми елементів, що вказують на історію та бойові традиції військової частини. Прикладом може служити нарукавна емблема 456 гвардійської авіаційної Волгоградської ордена Червоного Прапора бригади транспортної, малюнок якої опрацьовано фахівцями Відділу військової символіки та геральдики та підготовлено для подальшого затвердження. На емблемі зображено стрічку ордена Червоного Прапора та гвардійську стрічку часів Великої Вітчизняної війни, розміщено напис “ВОЛГОГРАДСЬКА”, що є почесним найменуванням бригади (мал. 9).

Отже, основу для упорядкування символіки військових частин (з'єднань) Повітряних Сил закладено. Нині постає необхідність розробки базових зразків нарукавних емблем радіотехнічних частин Повітряних Сил, а також частин забезпечення. 

Примітки:

[1] Біла книга 2005: оборонна політика України. – К, 2006. – С. 31.

[2] Царенко М. Емблеми частин та з’єднань Військово-повітряних сил України// Знак. – 1999. – Ч. 19. – С.9. Його ж. Символіка Військово-Повітряних Сил України// Військово-історичний альманах. – 2000. – Ч.1. – С. 124-125.

[3] Зображення див.: Карпов В.В., Табачник Д.В. Українська військова символіка. – К., 2004. – С. 179-191; 194-199.

[4] Муравйов О. Щоб однострій носився гордо//Народна армія. – 2008. – 9 січня.

[5] Там само.

---

Малюнок 1	Малюнок 2	Малюнок 3
Малюнок 4	Малюнок 5	Малюнок 6
Малюнок 7	Малюнок 8	Малюнок 9