кандидат історичних наук
*****************************************************************************************

Розробка нарукавних знаків розрізнення військових звань офіцерів

корабельного складу Військово-Морських Сил України

(1992-1995 рр.)

*****************************************************************************************

Характерною особливістю однострою офіцерів військово-морських сил більшості країн світу є позначення військових звань за допомогою галунів, розташованих горизонтально в нижній частині рукавів або на погонах. Вперше золоті нарукавні галуни використовувалися в якості знаків розрізнення звань капітанів 1-го та 2-го рангу Королівського Військово-Морського Флоту (ВМФ) Великої Британії у 1748-1767 рр. У 1787 р. галуни на рукавах з’явилися знов і по 1856 р. всі офіцери носили їх на сюртуках. Систему позначення офіцерських звань золотими галунами різної ширини, визначену правилами носіння уніформи 1856 р., Королівський ВМФ з деякими змінами використовує до цього часу[1]. Попервах крім галунів звання відображали також еполети, однак згодом носіння еполетів на повсякденній формі було скасовано. На білих кітелях, встановлених в якості тропічної форми офіцерів у 1885 р., знаками розрізнення звань спочатку слугували білі шовкові стрічки на рукавах. У 1891 р. замість них запровадили чорні погони зі золотими галунами. Такі погони стали носитися також на шинелях та білих куртках, а в подальшому на інших предметах форми одягу, на рукавах яких неможливо розмістити галуни[2]. На погонах адміралів розміщувалися такі ж знаки, як на еполетах (зірки, корони, жезли, шаблі)[3]. Згідно з правилами носіння уніформи 1856 р. у стройових офіцерів верхній галун був з петлею, тоді як в офіцерів т.зв. “цивільних служб” (медична, інженерна тощо) – без петлі[4]. У 1918 р. петля на верхньому галуні стала ознакою всіх офіцерів, тож офіцери цивільних служб відтоді відрізнялися лише підкладками з кольорової тканини між галунами[5]. Знаки розрізнення офіцерів Королівського ВМФ Великої Британії стали зразком для багатьох інших морських держав.

У ВМФ СРСР система розрізнення офіцерських звань мала певні особливості. На момент розпаду Радянського Союзу нарукавні галуни золотистого кольору за військовим званням належали лише адміралам і офіцерам корабельного складу. При цьому звання позначали ще й зірки (зірочки) на погонах, що призводило до дублювання інформації. Існувало три види галуна: широкий (30 мм), середній (13 мм) та вузький (6 мм). На парадних (парадно-вихідних) тужурках чорного кольору галуни нашивалися по зовнішній стороні рукавів від шва до шва. Натомість на повсякденних чорних тужурках та темно-синіх закритих кітелях використовувалися галуни довжиною 80 мм. Укорочені галуни носилися також на білих тужурках, але тільки адміралами. Вище галунів розміщувалися п’ятипроменеві золотисті зірки[6]. Фактично, галуни на рукавах були покликані відображати не стільки звання, скільки належність до корабельного складу на противагу офіцерам берегових частин, авіації, медичної служби та юстиції ВМФ, звання яких позначалися лише на погонах.

Радянські підходи справили істотний вплив на хід розробки знаків розрізнення військовиків Військово-Морських Сил (ВМС) України. Варто відмітити, що в сфері форми одягу та знаків розрізнення військових моряків існував національний досвід, вироблений за часів Української Держави та Української Народної Республіки (1918-1920 рр.)[7]. Проте на початку 1990-х рр. цей досвід був практично невідомий.

Наказом Міністра оборони України від 6 травня 1992 р. № 66 для узагальнення пропозицій та підготовки матеріалів щодо військової символіки було створено комісію з розробки військової символіки у Збройних Силах України[8]. План роботи комісії визначав вельми широкий перелік завдань, в тому числі у сфері знаків розрізнення[9].

На жаль, розшукати протоколи засідань комісії поки що не вдалося, тож з’ясувати перебіг обговорення питання щодо знаків розрізнення військових звань офіцерів ВМС немає можливості.

Так чи інакше, 20 липня 1993 р. Міністр оборони генерал-полковник К.Морозов доповів Президенту Л.Кравчуку про виконану роботу щодо розробки військової форми одягу. Главі держави показали експериментальні зразки одностроїв, які він в цілому схвалив[10]. Як випливає з фотографій, зроблених під час показу, радянську практику позначення звань морських офіцерів одночасно на погонах та рукавах було збережено. Продемонстрована Президенту форма контр-адмірала передбачала на рукавах тужурки один широкий і один середній галуни, над якими розміщувався Тризуб[11]. Можна припустити, що на новій формі офіцерів ВМС ширина галунів та їх кількість для відповідного звання залишилися такими ж, як за СРСР, змінився лише символ над галунами. Зауважимо, що Тризуб використовувався в системі нарукавних знаків військових звань старшин (офіцерів) військового флоту Української Держави[12], тож заміна ним зірки у 1993 р. була обґрунтованою з історичної точки зору.

Однак у подальшому з’явився інший варіант знаків розрізнення, опрацьований комісією з розробки військової символіки у ЗС України. Комісія підготувала “Предложения по символике ВМС Украины” (“Пропозиції щодо символіки ВМС України”), оформлені у вигляді альбому з малюнками, до якого додавався опис, підписаний головою комісії – заступником Міністра оборони генерал-полковником І.Біжаном. 8 вересня 1993 р. “Пропозиції…” затвердив Міністр оборони.

На стор. 6 альбому було зображено нарукавні знаки військових звань офіцерів та адміралів, помилково названі “нарукавними шевронами”[13]. Згідно з описом вони мали виготовлятися з металевого галуна золотистого кольору шириною 28, 12 та 8 мм і носитися на тужурках із зовнішньої сторони рукавів на відстані 50 мм від зрізу. Так, молодшому лейтенанту належав один середній галун з петлею з такого ж галуна, нашитою у верхній частині посередині. Петля мала вигляд ромба зі стороною 40 мм У лейтенанта під галуном з петлею розміщувався вузький галун без петлі, у старшого лейтенанта – середній галун, у капітан-лейтенанта – один вузький і один середній. Капітану 3-го рангу належали один середній галун з петлею і два середніх без петлі, капітану 2-го рангу – один середній з петлею і три середніх без петлі. Для капітана 1-го рангу передбачався один широкий галун з петлею, виконаною з середнього галуна. У контр-адмірала, віце-адмірала і адмірала над широким галуном розташовувалися один, два і три середніх галуна відповідно. Верхній середній галун був з петлею у вигляді ромба зі стороною 60 мм. Центр петлі прикрашав Тризуб[14], вишитий металевими нитками золотистого кольору. Довжина галунів становила 120 мм, відстань між ними – 5 мм. Зазначалося, що право носіння нарукавних знаків розповсюджується на плавсклад ВМС.

Отже, нова система нарукавних знаків розрізнення звань офіцерів ВМС України базувалася на досвіді ВМФ СРСР. Кількість галунів для відповідного звання та їх вид повністю відповідали радянському зразку. Відтак українські ВМС успадкували таку недоречність, як позначення звання “капітан 1-го рангу” широким галуном, який в більшості країн світу належить особам вищого офіцерського складу[15].

Разом з тим зазнав змін порядок розташування вузьких галунів. Зокрема, на нарукавному знаку старшого лейтенанта вузький галун розміщувався під середнім, капітан-лейтенанта – між двома середніми. Натомість у ВМФ СРСР вузькі галуни завжди розміщувалися над середніми[16]. Безперечно, новий порядок був обумовлений тим, що на середньому галуні, розташованому зверху, знаходилася петля.

Слід зауважити, що наявність петлі на верхньому галуні характерна для знаків розрізнення звань офіцерського складу військово-морських сил ледве чи не більшості країн світу. От тільки така петля, за британським зразком, має форму кола[17]. Натомість петля у вигляді ромба використовується торговими та допоміжними флотами. Так було і в Радянському Союзі[18], тож застосування ромбоподібної петлі в знаках розрізнення офіцерів ВМС України виглядає щонайменше дивним. Можливо, розробники керувалися технологічними міркуваннями, адже виготовити з металізованого галуна ромбоподібну петлю набагато простіше, ніж круглу.

Привертає увагу більший розмір петлі на нарукавних знаках адміралів. Очевидно, таке рішення було продиктоване необхідністю розміщення Тризуба. Втім, різниця в розмірах петель могла бути також зумовлена радянським досвідом – розмір зірок над галунами в адміралів ВМФ СРСР був більшим, ніж в решти офіцерів[19].

Суттєвою новацією можна визнати єдину довжину галунів – 120 мм. Поза всяким сумнівом, встановлювати різну довжину галунів для парадних (парадно-вихідних) та повсякденних тужурок, як це було за радянських часів, не мало жодного сенсу. Однак в більшості іноземних військових флотів галуни нашиваються довкола всього рукава. Цікаво, що в 1941 р. у Великобританії прийнято рішення використовувати галуни довжиною в половину окружності рукава – задля економії. В умовах воєнного часу такий захід був доцільним. Коли ж Друга світова війна закінчилася, з 1947 р. галунам повернули звичну довжину[20].

Після призначення 8 жовтня 1993 р. генерал-полковника В.Радецького Міністром оборони України до зразків форми одягу та знаків розрізнення, розроблених потягом 1992-1993 рр., було внесено ряд змін. Показ доопрацьованих зразків Президенту відбувся 4 грудня 1993 р.[21] Збереглися фотографії військовиків у новій формі, зроблені, очевидно, під час підготовки до показу або невдовзі після нього. Зокрема, двоє військовиків демонстрували тужурки адміралів та офіцерів ВМС[22]. У першого військовика на тужурці розміщувалися нарукавні знаки віце-адмірала відповідно до “Пропозицій щодо символіки ВМС України”. Другий військовик мав зображати капітана 1-го рангу – принаймні, так свідчать зірки на погонах. Водночас нарукавний знак являв собою широкий галун, над яким розміщувався середній галун з петлею, а не просто петля, як це передбачали “Пропозиції…”

Схвалення зразків форми одягу Главою держави в грудні 1993 р. дало можливість підготувати Указ Президента “Про військову форму одягу військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України”, підписаний 2 квітня 1994 р. за № 128. В додаток до указу було включено зразки (описи та малюнки) нарукавних знаків розрізнення за військовим званням – окремо для адміралів та офіцерів[23]. Малюнки нарукавних знаків повторювали ті, які були вміщені у “Пропозиціях щодо символіки ВМС України” (мал. 1). Натомість в назвах зразків та описах термін “шеврони” виправили на “нарукавні знаки”, збільшили ширину середнього галуна з 12 до 13 мм, а широкого – з 28 до 30 мм. Таким чином, ширину галунів привели у відповідність до радянських взірців. Водночас в описі чомусь не було вказано ширину вузького галуна. Очевидно, мав місце недогляд під час друкування.

Здавалося б, питання щодо нарукавних знаків військових звань офіцерів ВМС вирішено. Однак 7 вересня 1994 р. начальник Центрального речового управління Тилу ЗС України полковник Р.Пазяк затвердив зразок гаптування на рукави тужурки для адміралів ВМС України у вигляді Тризуба в обрамленні лаврових гілок (мал. 2). Такої розкоші не дозволяли собі навіть за часів СРСР – лаврові гілки, що оточували зірку, були присутні лише на нарукавному знаку Адмірала флоту Радянського Союзу, решта ж адміралів носили зірки без додаткових прикрас[24]. За браком джерел нині важко сказати, ким було прийнято рішення щодо розробки згаданого гаптування. В будь-якому разі воно прямо суперечило президентському указу від 2 квітня 1994 р. № 128.

Наказом Міністра оборони від 12 червня 1995 р. № 150 було введено в дію “Правила носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України”. Стаття 143 Правил визначала порядок носіння нарукавних знаків за військовим званням адміралів та офіцерів корабельного складу ВМС[25]. Кількість галунів для відповідного звання та їх взаємне розташування відповідали зразкам, затвердженим Указом Президента від 2 квітня 1994 р. № 128. Разом з тим для адміралів встановлювалося носіння над галунами зображення Тризуба[26] висотою 30 мм в обрамленні гілок, у решти офіцерів залишилася ромбоподібна петля. Всупереч затвердженому опису довжину галунів збільшили до 130 мм. Разом з тим було вказано ширину вузького галуна (6 мм), пропущену в описі. Нарукавні знаки належало носити на парадно-вихідних та повсякденних тужурках, а також на тужурках білого кольору (тільки для адміралів). Відстань від низу рукава до нижнього краю першої галунної нашивки становила 100 мм, відстань між нашивками – 5 мм.

Таким чином, під час розробки нарукавних знаків військових звань офіцерів ВМС України на початку 1990-х рр. за основу було взято досвід ВМФ СРСР. По суті, визнавалося необхідним лише усунення п’ятипроменевої зірки, яка асоціювалася з Радянським Союзом. Попервах зірку передбачалося замінити на Тризуб, що слід визнати вдалою ідеєю. Однак згодом комісія з розробки військової символіки запропонувала новий варіант, який передбачав використання ромбоподібної петлі (для адміралів – петлі з Тризубом). Решта змін мали радше косметичний характер і не зачіпали основ системи знаків розрізнення, успадкованої від ВМФ СРСР. Такі суто радянські особливості, збережені ВМС України, як наявність нарукавних знаків тільки в офіцерів корабельного складу при одночасному носінні ними погонів, позначення звання “капітан 1-го рангу” одним широким галуном, розміщення галунів на рукавах білої тужурки, не відповідали підходам, спільним для провідних країн світу. Однозначно невдалим рішенням було застосування петлі у вигляді ромба, характерної для торгових та допоміжних флотів. Заміна на нарукавних знаках адміралів петлі з Тризубом на Тризуб в обрамленні гілок, здійснена всупереч затвердженому зразку, позбавила систему нарукавних знаків логіки. Отож, всі ці недоліки зумовлювали потребу в унесенні змін. Подальший розвиток нарукавних знаків військових звань офіцерів ВМС України заслуговує на окреме дослідження.

Примітки:

[1] Coleman E.C. Rank and Rate: Royal Navy Officers’ Insignia Since 1856. – Ramsbury, 2009. – P. 8.

[2] May W.E. The Dress of Naval Officers. – London, 1966. – P. 9, 34, 37-39; Wilkinson-Latham R. The Royal Navy 1790-1970. – London, 1977. – P. 21, 37.

[3] Badges and their meaning. – London, 1916. – P. 3, 9.

[4] Wilkinson-Latham R. The Royal Navy... – P.15; Coleman E.C. Rank and Rate... – P. 8; May W.E. The Dress of Naval Officers... – P. 7.

[5] Wilkinson-Latham R. The Royal Navy... – P.25; May W.E. The Dress of Naval Officers... – P. 11.

[6] Правила ношения военной формы одежды военнослужащими Советской Армии и Военно-Морского Флота. – Москва, 1989. – С. 70-71, 202-203.

[7] Гломозда К. Відзнаки Українського війська доби Визвольних Змагань//Історія українського війська (1917-1995). – Львів, 1996. – С.815, 819; Тинченко Я. Военно-морское ведомство Украины. 1917-1924// Старый Цейхгауз. – 2009. – № 1(29). – С. 58-66.

[8] Галузевий державний архів Міністерства оборони України (далі – ГДА МО України). – Ф. 3697. – Оп. 19071. – Спр. 4. – Арк. 87-88.

[9] Зокрема, члени комісії мали глибоко вивчити аналогічний досвід періоду УНР, а також концептуальні підходи до вирішення цієї проблеми в різних державах світу. Пропозиції, що їх повинна була підготувати комісія, стосувалися змісту і оформлення Бойових прапорів, бойових нагород, пам’яток і перехідних прапорів та вимпелів, відмітних знаків на бойовій техніці, знаків розрізнення на військовій формі одягу. Також необхідно було сформулювати почесні найменування частин та з’єднань, службовий репертуар військово-оркестрової служби, порядок зарахування в списки частин та підрозділів навічно і почесними солдатами чи матросами (див.: Билан В. Начата работа по подготовке военной символики//Народная армия. – 1992. – 8 мая).

[10] Робота по впровадженню військового одягу в Збройних Силах України почалася// Народна армія. – 1993. – 21 липня; Армия примеряет новую форму//Слава і честь. – 1993. – 28 вересня.

[11] Центральний державний кінофотофоноархів України (далі – ЦДКФФА України) ім. Г.С.Пшеничного, од.зб. 0-219291, 0-219292.

[12] Гломозда К. Відзнаки Українського війська доби Визвольних Змагань… – С.819.

[13] Шеврон [франц. chevron – кроква] – знак на погонах, рукавах чи головному уборі у вигляді кута.

[14] В описі було вжито помилкове визначення “Малий Герб України”.

[15] Нарукавні знаки у вигляді золотих галунів з зіркою над ними були встановлені в Робітничо-Селянському Червоному Флоті СРСР у 1924 р. Вони позначали посади командного складу, який поділявся на 4 групи (молодший, старший, середній, вищий) і 14 категорій. Один широкий галун належав 10-ій категорії, що відносилася до вищого командного складу. Після запровадження у 1935 р. персональних військових звань один широкий галун став позначати звання капітана 1-го рангу (див.: Военная одежда Вооруженных Сил СССР и России (1917-1990-е годы). – Москва, 1999. – С.69-71, 102-103). Однак звання капітана 1-го рангу відповідало тоді не полковнику, а комбригу Червоної Армії, тобто фактично відносилося до вищого командного складу (див.: Ганичев П.П. Воинские звания. – Москва, 1989. – С. 49). У 1940 р. для вищого командного складу ВМФ було встановлено адміральські звання, відтак звання капітана 1-го рангу стало відповідати полковнику. При цьому нарукавний знак змін не зазнав.

[16] Правила ношения военной формы одежды ... – С. 71.

[17] Див., наприклад: Davis B.L. Uniformen und abzeichen der NATO. – Stuttgart, 1991. – S. 61, 71, 103, 109, 111, 123, 131, 137, 143, 151, 157; Воинские звания и знаки различия адмиралов и офицеров ВМС иностранных государств//Зарубежное военное обозрение. – 1999. – № 2. – С. 51-54, № 3. – С. 51-52, № 4. – С. 51, № 5. – С. 61-62, № 6. – С. 53-54, № 7. – С. 53, № 8. – С. 55-56, № 9. – С. 49-50, № 10. – С. 52, № 11. – С. 57-58, № 12. – С. 45-46.

[18] Форма одежды и знаки различия вспомогательного флота ВМФ СССР.1980//Однострій. – 2000. – № 3. – С. 40.

[19] Правила ношения военной формы одежды ... – С. 71.

[20] May W.E. The Dress of Naval Officers... – P. 14; Wilkinson-Latham R. The Royal Navy... – P.27.

[21] ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного, од.зб. 0-221652, 0-221653.

[22] ГДА МО України. – Ф. 2752. – Оп. 8807. – Спр. 2. – Арк. 26, 29. Публікація фотографій: Чмир М. Емблеми на головні убори військовиків Військово-Морських Сил Збройних Сил України (1992-2011 роки)//Коллекцион. – 2012. – № 1. – С. 16.

[23] ГДА МО України. – Ф. 3697. – Оп. 31035. – Спр. 27. – Арк. 153, 186-187.

[24] Правила ношения военной формы одежды ... – С. 71, 202.

[25] Правила носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України. – К., 1995. – С. 43-44, 129-131.

[26] У Правилах носіння військової форми одягу було вжито помилкове визначення “стилізоване зображення малого герба України”.