Микола Чмир (Київ)

До історії розробки форми одягу cлужбовців цивільних відомств Української Народної Республіки у 1920 р.

Надруковано: Знак. – 2014. – Ч.63. – С. 9-11.

          Протягом останнього десятиліття побачила світ низка публікацій, які істотно поглибили знання з історії військового однострою часів Української Народної Республіки (УНР), Української Держави та Західно-Української Народної Республіки. Разом з тим форма одягу цивільних відомств та правоохоронних органів того періоду ще не знайшла належного висвітлення.

          У цій статті піде мова про розробку форми одягу та знаків розрізнення службовців цивільних відомств та правоохоронних органів УНР на завершальному етапі боротьби за незалежність.

          Відповідно до постанови Ради Народних Міністрів від 1 вересня 1920 р. Ч. 95 було створено “Комісію по встановленню уніформи для цівільних відомств і виробленню відповідного законопроекту в цій справі”[1]. Наказом по Міністерству шляхів від 8 вересня 1920 р. Ч. 136 головувати в згаданій комісії доручалося директору Загально-адміністративного департаменту Сапізі[2]. Перша нарада комісії мала відбутися 11 вересня 1920 р. в приміщенні Міністерства шляхів (м. Тарнів, будівля колишньої Духовної семінарії на вул. Семінарській)[3]. 

          У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зберігся документ під назвою “Постанова про встановлення уніформи для всіх Цівільних Відомств”[4]. Документ виконано на трьох аркушах паперу машинописом з двох сторін, після чого до нього вносилися правки чорнилом. Правки носять редакційний характер (проставляння пропущених розділових знаків та літер, виправлення окремих слів). Постанову мали підписати Голова Ради Народних Міністрів та Державний секретар, однак ані підписів, ані дати та номера документ не містить. В тексті є посилання на сім таблиць з малюнками, але у справі вони відсутні. Таким чином, перед нами проект постанови який, цілком можливо, було взято за основу для подальшої роботи.

          Згідно з проектом для всіх цивільних відомств УНР, включаючи міліцію та Тюремну інспекцію, встановлювалася уніформа за класами посад. Уніформа поділялася на звичайну і парадну, літню та зимову.

          Звичайна уніформа мала носитися при виконанні службових обов’язків, парадна – в урочистих випадках (паради і т.п.).

          Кольором сукна для виготовлення уніформи визначався чорний. Зауважимо, що з чорними (по можливості) мали бути предмети уніформи військових урядовців відповідно до наказу Головної Управи Війська УНР від 30 березня 1920 р. Ч.16[5].

          Звичайна літня уніформа складалася з кашкета, френча, штанів навипуск та черевиків. Кашкет передбачався фасону “Мазепинка” з козирком. На горі кашкета – лямівка кольору відомства. Френч міг бути відкритий або закритий, з лямівкою кольору відомства на комірі та манжетах. Комір френча посадовців з І до VI класу включно чорно-оксамитовий, з VIІ до Х класу включно – сукняний.

          Зимова уніформа складалася з літньої, яку доповнювали пальто і чорна смушева шапка “Мазепинка” без козирка. Пальто “англійського фасону”, однобортне, з застібкою на 5 ґудзиків, гладкою спиною і хлястиком. На комірі й манжетах – лямівка кольору відомства. Відкладний комір пальто, залежно від класу посади, мав бути сукняний або оксамитовий, як на френчі. Варто підкреслити, що наслідування англійських зразків було характерним для української військової форми одягу починаючи з весни 1918 р. Цікаво, що у Війську УНР у 1920 р. шапка “Мазепинка” не використовувалася за винятком 2-го кінного імені гетьмана Івана Мазепи полку[6].

Як парадна уніформа для всіх цивільних відомств встановлювався мундир з поясом. Мундир прикрашало шиття: з І по VI клас включно – золоте, з VIІ до Х клас включно – звичайне. Губернським та повітовим комісарам ставилося в обов’язок носіння на комірі парадного мундира “Герба Землі”.

          Знаки розрізнення на головні убори в проекті постанови не згадуються. Можливо, в якості таких передбачалося використання кокард військового зразка. Жодного слова не сказано і про формені ґудзики, хоча за царських часів широко практикувалося розміщення на них відомчої символіки.

          Клас посади та приналежність до конкретного відомства відображалися на петлицях. Слід зазначити, що згідно з наказом ГУВ УНР від 30 березня 1920 р. Ч.16 на петлицях позначалися ранги старшин, козаків та військових урядовців.

          Колір петлиць відповідав кольору, присвоєному міністерству. Виняток становили петлиці Прем’єр-Міністра, посада якого відносилася до І класу, та міністрів, посади яких відносилися до ІІ класу.

          Отже, петлиці Прем’єр-Міністра мали біле тло та пурпурову лямівку. На них розміщувалися “Державний герб в вінку з квіток, на горі уквітчання”.

          Петлиці міністрів також були білими, але з лямівкою кольору міністерства. Клас посади позначали “Державний герб і уквітчання”.

          Посади решти восьми класів позначалися таким чином:

          ІІІ клас: “Державний герб, над гербом квітка, а під гербом квітки з листками”;

          ІV клас: “Державний Герб, над ним квітка а під – зірка з листочками”;

          V клас: “одна велика зірка. внизу маленька зірочка”;

          VІ клас: “три стрічки без зірок”;

          VІІ клас: “дві стрічки з одною зіркою над ними”;

          VІІІ клас: “одна стрічка з двома зірками над нею”;

          ІХ клас: “одна стрічка з одною зіркою над нею”;

          Х клас: “одна стрічка без зірок”.

          Як бачимо, система розрізнення класів посад вийшла досить складною, тож реконструювати її за описом не виглядає можливим.

На петлицях посадовців з VІ по Х класи, крім стрічок та зірок, розміщувалися емблеми відомств. 

          Проект постанови передбачав для відомств наступні кольори та емблеми (назви відомств подано за документом):

1. Канцелярія Голови Держави

емблема: “схрещені булави в вінку”;

петлиця: тло червоне, лямівка золота.

          2. Державна Канцелярія

емблема: “Державний герб в вінку /золота/”;

петлиця: тло темно-фіолетове, лямівка золота.

          3. Особиста Канцелярія 

емблема: така ж, як у Державної Канцелярії;

петлиця: тло жовто-рожеве, лямівка срібна. 

4. Державний Контроль

емблема: така ж, як у Державної та Особистої канцелярій, але срібна;

петлиця: тло сине лямівка “померанчова”.

          5. Міністерство Освіти

емблема: “рука тримає Смолоскип”;

петлиця: тло блакитне, лямівка кольору цегли.

          6. Міністерство Народнього Господарства

емблема: “капелюх і кийок меркурія”;

петлиця: тло шоколадне, лямівка фіолетова.

          7. Міністерство культів

емблема: “хрест в вінку”;

петлиця: тло біле, лямівка червона.

          8. Міністерство Здоровля і Опікування

емблема: “келих і дві гадюки в вінку”;

петлиця: тло темно-ультрамарин, лямівка вишнева.

          9. Міністерство Земельних Справ

емблема: “плуг в вінку”;

петлиця: тло гарячо-зелене, лямівка зелено-блакитна.

          10. Міністерство Фінансів

емблема: “ріг надмірного достатку”;

петлиця: тло блакитно-зелене, лямівка гарячо-зелена.

          11. Міністерство Шляхів

емблема: “колесо з египетськими крилами і якор”;

петлиця: тло темно-сине, лямівка малинова.

          12. Міністерство Закордонних Справ

емблема: “крилатий сфінкс в вінку”;

петлиця: тло пурпурове, лямівка біла.

          13. Міністерство Юстиції

емблема: “колюмна на ній Державний герб в вінку”;

петлиця: тло темно-зелене, лямівка гарячо-зелена.

          14. Міністерство Праці

 емблема: “рука лежить на молоткові”;

петлиця: тло чорне, лямівка ультрамарин.

          15. Міністерство Пошт і Телеграфів

емблема: “телеграфний стовп з пучком блискавиць”;

петлиця: тло оранжеве, лямівка блакитно-зелена.

          16. Міністерство Внутрішніх Справ

емблема: “рука тримае меч і дві міртових гільки”;

петлиця: тло червоне, лямівка кольору слонової кістки.

          17. Міністерство Мистецтва

емблема: “муза перед пилаючим жертвеником”;

петлиця: тло жовте, лямівка блакитна.

За яким принципом було підібрано кольори, сказати важко. Певна закономірність простежується лише щодо кольорів лямівок петлиць службовців Канцелярії Голови Держави, Державної Канцелярії (золота) та Особистої Канцелярії (срібна). Можливо, підбір кольорів був обумовлений виключно бажанням забезпечити візуальну відмінність, а самі кольори не мали символічного значення. В будь-якому разі виготовлення петлиць потребувало сукна 26 кольорів. 

          Дуже цікавими вийшли емблеми відомств. Насамперед привертає увагу використання в якості емблеми Канцелярії Голови Держави схрещених булав у вінку. Відомо, що на теренах України булава вважалася атрибутом не лише військової, а й державної влади, тож її застосування в емблемі слід вважати логічним кроком. Емблема Державної Канцелярії, Особистої Канцелярії та  Державного Контролю у вигляді Державного герба в вінку, очевидно, свідчила про особливий статус цих установ.

В емблемах низки відомств використано класичні символи, відомі з часів античності: ріг достатку, жезл Меркурія, сфінкс тощо. В цілому, емблеми більшості міністерств можна вважати такими, що чітко відбивають специфіку їхньої діяльності і не потребують докладних пояснень. Разом з тим важко зрозуміти наявність миртових гілок в емблемі МВС, оскільки мирт символізує вічне кохання, шлюб, задоволення і присвячений богині Венері[7]. Вплив на відомчі емблеми російського досвіду був мінімальний. Він проявився лише в емблемах Міністерства здоров’я і опікування та Міністерства юстиції.

Чаша зі змією (двома зміями) стала в Росії основним медичним символом у XVIII ст., хоча жодних офіційних документів про це не виявлено[8]. В будь-якому разі саме чаша та дві змії зображувалися на нагрудних знаках доктора медицини (встановлений у 1871 р.), лікаря (встановлений у 1897 р.), жінки-лікаря (встановлений у 1880 р.)[9]. У той же час в країнах Європи чаша зі змією уособлювала фармацію, а загальною медичною емблемою був жезл Ескулапа (посох, обвитий змією). Зауважимо, що українські військові лікарі починаючи з 1918 р. мали в якості емблеми жезл Ескулапа, тоді як чаша зі змією (двома зміями) належала військовим фармацевтам[10]. Таким чином, Міністерство здоров’я і опікування УНР в своїй символіці зберігало російську традицію, натомість емблеми військових медиків базувалися на європейських взірцях.

Що ж до Міністерства юстиції, то воно мало використовувати “українізовану” версію традиційної емблеми правосуддя Російської імперії. 9 грудня 1801 р. (за старим стилем) для сенаторів було встановлено мундир французького зразка. На його позолочених ґудзиках спочатку мав розміщуватися герб імперії, оточений ланцюгом ордена Св. апостола Андрія Первозваного, але вже за два тижні його було замінено на зображення колони зі словом “законъ”, увінчаної імператорською короною. Раніше таку колону було викарбовано на зворотному боці медалей, розданих з нагоди коронації[11]. У 1810 р. описана вище емблема з’явилася на ґудзиках мундира, присвоєного Міністерству юстиції, оскільки Міністр юстиції вважався за посадою генерал-прокурором Сенату і керував діяльністю сенатських обер-прокурорів[12]. Відмітимо, що емблема у вигляді колони, увінчаної Тризубом, передбачалася у 1919 р. на петлицях старшин-юристів Війська УНР[13].

Уніформа та знаки розрізнення міліції мали певні особливості. Зокрема, замість мундира встановлювалася однобортна тужурка зі стоячим коміром, що застібалася на 5 ґудзиків. Комір та рукави прикрашала лямівка. Тужурка мала носитися з ремінним поясом. Крім черевиків для міліціонерів допускалося носіння чобіт. В якості головного убору столичної міліції передбачалася каска з чорного пап’є-маше (при зимовій формі – каска з теплою підшивкою). Пальто столичних правоохоронців також мало бути окремого зразка. Запровадження каски означало запозичення досвіду британської поліції, яка використовує цей головний убір з 1863 р.[14] У свою чергу провінційній міліції належало носити “Мазепинку” та пальто на загальних підставах. Знаки розрізнення класів посад міліції встановлювалися окремого зразка. На жаль, їхнього опису документ не подає, є лише посилання на малюнок. Встановлення кольору петлиць і лямівки було віднесено до компетенції МВС. Визначалася зброя міліції: револьвер та гумова палка завдовжки 1 метр.

          Щодо уніформи Тюремної інспекції в проекті постанови зазначалося лише, що для інспекції встановлюються петлиці “форми міліції” з чорним тлом і зеленою лямівкою. Очевидно, уніформа Тюремної інспекції за винятком петлиць не повинна була відрізнятися від уніформи решти цивільних відомств.

          Розробники проекту постанови не забули навіть про суддів та присяжних адвокатів. Так, під час судового процесу судді мали носити на шиї ланцюг, на якому “Державний Герб в вінку”. В цьому випадку не обійшлося без впливу Російської імперії. Мундирна реформа 1904 р. передбачала встановлення в Міністерстві юстиції суддівських ланцюгів як особливих посадових знаків, що доповнювали мундир і носилися під час безпосереднього виконання обов’язків[15]. Одягом присяжних адвокатів визначався чорний фрак, на лівій вилозі якого “срібна відзнака Міністерства Юстиціі” (йдеться, очевидно, про емблему міністерства).

          Наразі ми не маємо відомостей щодо подальшого перебігу розробки форми одягу цивільних відомств УНР. Цілком можливо, що довести цю справу до кінця не вдалося внаслідок воєнної поразки у листопаді 1920 р.

          Таким чином, у вересні 1920 р. уряд УНР ініціював розробку уніформи цивільних відомств, включаючи міліцію та тюремну інспекцію. Форма одягу, описана у проекті відповідної постанови, цікава поєднанням англійських зразків та українських традицій (“Мазепинка”) з урахуванням досвіду Російської імперії. Значний інтерес становлять емблеми відомств, більшість з яких мають оригінальний вигляд. Носіння зображення земельного герба на комірі парадного мундира, передбачене для губернських та повітових комісарів, свідчить про визнання урядом важливої ролі територіальної геральдики. Дослідження форми одягу та знаків розрізнення цивільних відомств і правоохоронних органів України 1917-1920 рр. слід визнати важливим напрямком подальшого розвитку вітчизняної уніформології.