Знак на головні убори військовиків УНР 1918 р. як сюжетне зображення на печатках

Знак на головні убори військовиків УНР 1918 р. як сюжетне зображення на печатках

З-поміж знаків розрізнення українських військовиків 1917–1920 рр. знак на головні убори часів Центральної Ради із зображенням архангела Михаїла, лева й Тризуба добре відомий і водночас дуже загадковий. Річ у тім, що обставини появи та затвердження цього знака досі не з’ясовано. Дослідники датують його як листопадом–груднем 1917 р.[1], так і періодом не пізніше січня 1918 р.[2], або ж після 12 (25) лютого 1918 р., коли Тризуб був затверджений як герб Української Народної Республіки[3]. В будь-якому разі, поєднання архангела Михаїла та лева прямо пов’язане з Українським Легіоном – національним військовим формуванням у складі збройних сил Австро-Угорщини, більше відомим як легіон Українських Січових Стрільців. Узимку 1915–1916 рр. у стрілецькому середовищі виникла ідея розробити символіку легіону, яка невдовзі переросла у прагнення створити герб соборної України. На всіх проектах був як символ Наддніпрянщини архангел Михаїл, з мечем та щитом, на якому лев – символ Галичини[4]. Військовики легіону УСС, що потрапили в російський полон під час Першої світової війни, відіграли значну роль у розбудові 1-го куреня Січових Стрільців військ УНР[5]. Ймовірно, що спочатку знак був розроблений та виготовлений саме для цієї частини. Оскільки на ньому зображений Тризуб, сталося це, на наш погляд, не раніше лютого 1918 р. Невдовзі знак поширився на всю армію. Він носився на різних типах головних уборів, причому як самостійно, так і як накладка на російську офіцерську кокарду. Існує декілька варіантів знака. Вони розрізняються якістю виготовлення, формою (п’ятисторонній щит із заокругленими нижніми кутами з виїмкою зверху або без неї; овал), розміром, деталями зображень[6]. Однак незмінною є композиція у вигляді архангела Михаїла, що тримає піднесений догори меч і щит з левом, який спинається на скелю, й Тризуба над головою архангела (мал. 1).

Крім головних уборів, знак вживався і як сюжетне зображення на печатках військових частин того часу.

Насамперед варто згадати печатку Окремого Запорізького загону, сформованого в ніч на 27 січня (9 лютого) 1918 р. у містечку Ігнатівка (нині Ірпінь). До нього увійшли рештки бойових підрозділів за винятком Гайдамацького Коша Слобідської України та 1-го куреня Січових Стрільців. Документ, на якому стоїть її відтиск, датовано 14 квітня 1918 р. Це посвідчення, підписане О.Натієвим як отаманом вже 1-ї Окремої Запорізької дивізії, яку розгорнули на базі загону.

Сюжетне зображення: П’ятисторонній щит із заокругленими нижніми кутами та виїмкою зверху, із зображенням архангела Михаїла з мечем у правій руці та щитом у лівій, на якому лев. Над головою архангела Тризуб (мал. 2).

Легенда: 1-й ЗАПОРІЖСЬКИЙ ЗАГІН. Текст розділено зірочкою.

Місце зберігання: ЦДАВОУ. – Ф. 4055. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 34.

Аналогічний сюжет бачимо на печатці 1-ї Української (“Синьожупанної”) дивізії. Відмінності полягають лише в деталях. Лист отамана штабу дивізії з її відтиском датується 6 квітня 1918 р. Як свідчить наказ 1-й Українській дивізії від 28 березня 1918 р. № 15, за виготовлення мастичної печатки й штемпеля для штабу з’єднання було сплачено 61 марку (40 карб. 50 коп.) згідно рахунка Валькензона (Київ) від 19 березня 1918 р.^{^[7]}

Легенда: ПЕРША УКРАІНСЬКА КОЗАЧА ДІВІЗІЯ. Текст розділено зірочкою.

Місце зберігання: ЦДАВОУ. – Ф. 4055. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 167.

Цікавий варіант зображення містить печатка Самохідного (тобто автомобільного) відділу Управління Головного Голови постачання військ на ордері на право реквізиції автомобілів, датованому 1 квітня 1918 р. Замість Тризуба над головою архангела фігура, що нагадує трилисник. Можливо, в майстерні печаток просто не зрозуміли нового для них символу, яким був Тризуб, а можливо, робили її за зразком нечіткого відтиску іншої печатки.

Печатка Самохідного відділу Управління Головного Голови постачання військ (мал. 4).

Легенда: Самохідний відділ Управління Головного Голови постачання війск. Текст розділено зірочкою.

Місце зберігання: ЦДАВОУ. – Ф. 4055. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 169.

Відтак можна стверджувати, що навесні 1918 р. військо фактично самотужки вирішило питання Державного герба. Поєднання архангела Михаїла, лева й Тризуба на щиті було абсолютно прийнятним як з історичної, так і з геральдичної точок зору.

Хоча згаданий варіант зображення на печатці не став офіційним гербом, це не завадило його популярності, причому навіть на невійськових печатках. Так, печатку Київського губерніяльного старости періоду Української Держави прикрашає зображення, аналогічне тому, що було на печатці Самохідного відділу Управління Головного Голови постачання військ. Можна припустити, що обидві виготовляла одна й та сама майстерня. Зберігся лист управляючого канцелярією губерніяльного старости до одного з граверних закладів Києва^{^[8]} від 21 травня 1918 р. з проханням виготовити каучукову печатку з написом по колу “Київський Губерніяльний Староста” і “съ гербомъ въ серединѣ печати Михаила Архистратига”^{^[9]}. Оскільки архістратиг Михаїл був фігурою герба Київської губернії, таке побажання виглядало абсолютно логічним. Однак виробник, очевидно, вирішив не напружуватися і використав подібне за формою, але відмінне за змістом зображення. Ані загадковий символ у верхній частині щита, ані лев його, схоже, не збентежили.

Печатка Київського губерніяльного старости (мал. 5).

Легенда: Киівський Губерніяльний Староста. Текст розділено хрестиком.

Місце зберігання: ДАКО. – Ф. Р-2794. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 79.

Надзвичайно цікавим є факт використання зображення знака на головні убори на печатці Української Миколаївської Ради Громади “Вільного Козацтва”. Відтиск цієї печатки стоїть на витягу з протоколу загальних зборів “Вільного Козацтва”, надісланого до Ради Об’єднаних Українських організацій Миколаєва 17 грудня 1918 р. Форма щита на печатці дещо відмінна від усіх наведених вище, зате чітко видно Тризуб.

Печатка Української Миколаївської Ради Громади “Вільного Козацтва” (мал. 6).

Легенда: Украінська Миколаівська Рада Громади “Вільного Козацтва”. Текст розділено трьома зірочками (одна над двома).

Місце зберігання: ЦДАВОУ. – Ф. 2313. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 150.

Отже, знак на головні убори військовиків збройних сил УНР із зображенням архангела Михаїла, лева й Тризуба, крім свого прямого призначення, навесні 1918 р. використовувався також на печатках військових частин та установ. Його зображення можна вважати таким, що претендував на роль Державного герба. Вибір знака для сюжетного зображення був зумовлений потребою в символіці, яку відчувала армія, а також його вдалим дизайном та глибоким символічним значенням. Внаслідок необізнаності з геральдичними тонкощами цей знак в подальшому почали відтворювати на печатках цивільних органів влади та громадських організацій. У цьому випадку первісне значення зображень на ньому було втрачено.

Примітки:

[1] Тинченко Я. Армии Украины 1917–1920 годов. – Москва, 2002. – С. 13.

[2] Тинченко Я. Новітні Запорожці. Війська Центральної Ради, березень 1917–квітень 1918. – К., 2010. – С. 45.

[3] Гломозда К. Відзнаки Українського війська доби Визвольних Змагань // Історія українського війська (1917–1995). – Львів, 1996. – С.812.

[4] Дзїковський В. Герб України // Світ. – 1917. – Ч.8. – С. 137.

[5] Довбня В. Січові Стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917-1920 років: організація та правові засади діяльності. – К., 2002. – С. 20, 22.

[6] Пахолко С., Мартин О. Зображення у фалеристиці галицького лева та св. Михаїла як символів єдності та спільної боротьби за державну незалежність // Шоста наукова геральдична конференція. [Львів, 27–29 березня 1997 р]. – Львів, 1997. – С. 69–71; Тинченко Я. Новітні Запорожці... – С. 33; Пінак Є., Чмир М. Військо Української революції 1917–1921 років. – Харків, 2017. – С. 38.

[7] Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ). – Ф. 4055. – Оп. 2. – Спр. 4. – Арк. 30–30 зв.

[8] На жаль, прізвище власника закладу наразі встановити неможливо, позаяк верхній правий кут аркуша відірваний. Збереглися лише літери “Ч ... това”.

[9] Державний архів Київської області (ДАКО). – Ф. Р-2797. – Оп.1. – Спр. 110. – Арк. 1 (незасвідчена копія).