Микола Чмир (Київ)

Символіка Українського Національного Аероклубу (1921 р.)

Надруковано: Знак. – 2019. – Ч. 79. – С. 6–7.

Доба Української революції 1917–1920 рр. була часом появи української авіації. Як не прикро, але 100-літній ювілей залишився практично непоміченим. Тим не менш, тогочасна авіаційна символіка заслуговує на вивчення.

Значний інтерес становлять символи Українського Національного Аероклубу (оригінальна назва – “Український Національний Аероклюб”, УНА). Точну дату створення цієї організації наразі не з’ясовано. Відомо лише, що статут УНА виробила спеціальна комісія у січні 1920 р. (голова – К. Голіцинський, секретар – І. Жарський).

Відповідно до статуту, Український Національний Аероклуб був об’єднанням спілок авіафахівців. Його метою визначалися “охорона і розвиток авіації”. Для досягнення цієї мети Аероклуб мав улаштовувати наукові й спортивні польоти, повітряний зв’язок, наукові ради, виклади й зібрання, засновувати бібліотеку і періодичний орган, авіафахові школи, присуджувати почесні дипломи та відзнаки за особливі заслуги перед авіацією взагалі й українською зокрема[1]. Члени УНА поділялися на почесних (обрані Радою Аероклубу за особливі заслуги перед авіацією або УНА), членів-фундаторів (особи, що пожертвували для клубу вартість одного літака), дійсних членів (особи не молодші 18 років, що працюють в авіації) та членів-співучасників або співчуваючих членів (всі особи, які цікавляться авіацією). На чолі УНА стояли Президент, два Віце-Президенти і Рада (від 5 до 12 осіб). В статуті згадуються також посади Секретаря, Скарбника й Завідувача польотів. Останній відповідав за все технічне майно Аероклубу та вів технічний обрахунок.

Статут УНА у вигляді брошури (11 сторінок) було надруковано у Відні друкарнею Христофа Райсера і синів. Обкладинку прикрашає емблема Аероклубу[2]. Вона має вигляд орла напіванфас з піднесеними догори крилами, що тримає в лапах пропелер. Між крилами орла Тризуб. Голова й праве крило птаха розміщені на тлі прапора з двох рівновеликих горизонтальних смуг. На нижній смузі монограма “УНА”. З незрозумілих причин віденські друкарі відтворили емблему в дзеркальному відображенні. Тому доречним буде подати її у належному вигляді (мал. 1). 

Як бачимо, емблема поєднує орла з пропелером як уособлення авіації з національними символами й абревіатурою назви організації. Без сумніву, якби емблема наводилася в кольоровому вигляді, прапор був би синьо-жовтим. Поєднання хижого птаха та пропелера дивовижним чином нагадує емблему на стінку кашкета й пілотку військовиків авіації та високомобільних десантних військ Збройних Сил України до 2017 р.[3] 

Керівництво Аероклубу прагнуло легалізації з боку влади Української Народної Республіки. Так, 29 квітня 1921 р. Президент УНА Г. Гасенко звернувся до Голови Директорії і Головного Отамана Військ УНР С. Петлюри. У відповідному листі повідомлялося про заснування організації. Зазначалося, зокрема, що Аероклуб перебуває у зв’язку з іншими аероклубами світу, а після легалізації має бути прийнятий до Інтернаціональної Повітрової Організації[4] в Парижі. З огляду на це Г. Гасенко просив видати наказ про легалізацію УНА “по приміру иньших держав світу, де Аероклюби являються офіціозними установами під доглядом і підмогою яких знаходиться вся авіація держав”[5]. До листа додавався примірник статуту. 2 травня 1921 р. на листі з’явилася власноручна резолюція С. Петлюри: “Голові Ради Міністрів. На висновок Ради Міністрів. Прошу прикликати до висновків в цій справі Ген. Хор. Вікт Павленка, як знавця справи”. Варто відмітити, що генерал-хорунжий В. Павленко у 1917–1920 рр. обіймав керівні посади в авіації. Зокрема, з 19 березня 1920 р. він був ТВО начальника Управи авіації та повітроплавання Армії УНР[6].

Згаданий вище лист Г. Гасенка був скріплений печаткою УНА. Один відтиск зроблено у верхньому лівому куті вище назви посади, інший – у нижній частині аркуша, ліворуч від підпису.

Печатка Українського Національного Аероклубу (мал. 2).

          Матеріал: фіолетове чорнило.

          Форма: кругла. Розмір: 38 мм.

          Сюжетне зображення: Орел напіванфас повернутий вліво, з піднесеними догори крилами, що тримає в лапах пропелер. Між крилами орла Тризуб. Голова й праве крило розміщені на тлі прапора з двох рівновеликих горизонтальних смуг. На нижній смузі монограма “УНА”.

          Легенда: Український Національний Аероклюб Aéroclub National d’Ukraine.

          Датування: 29 квітня 1921 р.

          Місце зберігання: ЦДАВО України. – Ф. 3205. – Оп. 1. – Спр. 70. – Арк. 62.

          6 травня 1921 р. Голова Ради Народних Міністрів В. Прокопович надіслав статут УНА й листування генерал-хорунжому В. Павленку з проханням дати свій висновок^[7]. На жаль, відповідь В. Павленка у справі відсутня. Зате зберігся лист ТВО Військового Міністра і Командуючого армією генерал-хорунжого М. Безручка від 11 червня 1921 р. до Голови Ради Міністрів. На думку керівника військового відомства, затвердження статуту Аероклубу виглядало несвоєчасним “з приводу самоі мінмальноі у нас кількости льотників і майже повноі відсутности авіаційних машин”^[8]. Очевидно, генерал-хорунжий В. Павленко міркував аналогічно. Принаймні, в доповіді Голові Директорії від 18 червня 1921 р. Голова Ради Міністрів посилався також на нього: “п. Військовий Міністр, і п. ген. Павленко вважають в даний мент легалізування аероклюбу як офіційноі установи несвоечасним, а зараз всі льотники повинні гуртуватись коло авіаційноі військовоі частини в Бідгощі”^[9].

          У будь-якому разі, емблема та печатка Українського Національного Аероклубу мають важливе значення для історії вітчизняної авіації та її символіки. Вони засвідчують прагнення українців до розвитку авіації за зразком провідних європейських держав. Вельми цікавою вийшла символіка УНА. В ній поєдналися зображення, що вказували на специфіку організації (орел і пропелер) та національні символи (Тризуб і прапор). Отож, позбувшись сокола з пропелером як емблеми на головні убори, розробники нового військового однострою явно поспішили!