Сім кольорів для “Десни”

Однією з військових частин Збройних Сил України, яка впродовж 2022 р. отримала нарукавну емблему нового зразка, є 169-й навчальний центр, розташований у селищі Десна Чернігівської області.

Варто відзначити, що до 2022 р. Центр, широко відомий під назвою “Десна”, вже мав власну символіку. Перша нарукавна емблема була розроблена наприкінці 1997 р. під керівництвом полковника О. Рибака і впроваджена у 1998 р. усним розпорядженням тодішнього начальника Центру генерал-майора Ф. Макавчука. Вона являла собою чорний щит, на якому прямий червоний хрест із білим кантом. Середину щита прикрашав танк на тлі схрещених булави й шаблі. На постаменті танка був напис “ДЕСНА”. Річ у тім, що на в’їзді до селища свого часу спорудили меморіал танкістам, який став характерним символом Центру. У верхній частині щита розташовувався малий Державний Герб України, у нижній – синя стрічка з написом “169 НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР” (мал. 1).

Під час упорядкування символіки військових частин Сухопутних військ ЗС України малюнок нарукавної емблеми Центру доопрацювали М. Слободянюк, З. Галишинець та Р. Крупа. За основу вони взяли описану вище емблему та привели її у відповідність до тогочасних вимог. При цьому на щиті з’явилися також елементи, що відображали славну історію частини. Йдеться про блакитний колір першого і четвертого поля щита як свідчення колишньої належності до повітрянодесантних військ, орденські та гвардійську стрічки, почесне найменування “Звенигородський”[1]. Фахівці Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України визнали такий підхід вдалим. В результаті малюнок нарукавної емблеми 20 серпня 2010 р. затвердив начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України (мал. 2).

У такому вигляді емблема проіснувала трохи більше дванадцяти років. Звісно, за нинішніх умов вона не мала шансів зберегтися. Адже в процесі декомунізації з назви Центру прибрали згадки про почесне найменування “Звенигородський” та ордени, а згодом – і найменування “гвардійський”. Натомість Указом Президента України від 5 грудня 2020 р. № 549 він отримав почесне найменування “імені князя Ярослава Мудрого”. Співробітники відділу розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового забезпечення Центрального управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України розробили вже третій за ліком варіант нарукавної емблеми. Зрозуміло, що він не мав нічого спільного із попередніми. Відповідний малюнок було затверджено Головнокомандувачем ЗС України 19 жовтня 2022 р.

В основу нової нарукавної емблеми покладено трикутний щит із заокругленими бічними сторонами. Щит, як зазначено в описі, розтятий “скосом праворуч та ліворуч на зелений, чорний, синій (темно-синій) та синій (блакитний) кольори”. Доповнює емблему срібний кант. У зеленому полі “червоне полум’яподібне вістря”, у блакитному – “золотий княжий знак Ярослава Мудрого” (насправді блакитний із золотими контурами). По лінії поділів щита покладено схрещені золоті мечі. За задумом розробників, червоний та зелений кольори повинні вказувати на підготовку в фахівців протиповітряної оборони Сухопутних військ, чорний – танкових військ, темно-синій – автомобільних та ремонтних підрозділів. Полум’яне вістря у поєднанні зі срібним кантом відображає специфіку діяльності військової частини як навчального центру, а княжий знак Ярослава Мудрого – її почесне найменування. Нарешті, мечі уособлюють як “постійну готовність до захисту вітчизни”, так і “розташування військової частини”. В останньому випадку, очевидно, йдеться про схрещені золоті мечі вістрями догори, зображені на гербі селища Десна[2]. Однак мечі на селищному гербі навіть віддалено не подібні до тих, які присутні у нарукавній емблемі. Над щитом зелена “стрічка-дуга” із срібним кантом та девізом срібними літерами: “НАВЧАЄМО ПЕРЕМАГАТИ” (мал. 3). Цілком ймовірно, що девіз запозичили з нарукавної емблеми 33-го полігону в складі Центру, затвердженої 18 липня 2011 р. Щоправда на згаданій емблемі напис був дещо іншим: “ВЧИМО ПЕРЕМАГАТИ”[3].

Якщо сильно не заглиблюватись у смислове наповнення нової нарукавної емблеми, можна констатувати, що вона далека від ідеалу. Червоне полум’я на зеленому тлі та розташування зображень “етажеркою” – явно не найкращі рішення. Більше того, намагаючись передати унікальність та специфіку Центру, автори малюнка використали аж сім кольорів: зелений, чорний, темно-синій, блакитний, червоний, золото, срібло. Тим самим вони порушили вимоги своїх же “Методичних рекомендацій щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України”. Згідно із документом, кількість кольорів в одній емблемі не повинна перевищувати чотирьох (у тому числі – з урахуванням можливого розподілу фону)[4].

[1] Чмир М. Звитяжна геральдика деснянців // Народна армія. – 2011. – 18 січня.

[2] Слободянюк М. Герб і прапор селища Десна // Знак. – 2010. – Ч. 51. – С. 1.

[3]Чмир М. Оновлений формат “деснянських” емблем // Народна армія. – 2011. – 13 вересня.

[4] “Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України” були розроблені у відділі розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового майна Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України і 3 жовтня 2018 р. затверджені начальником Головного управління полковником Д. Марченком. Згодом, 14 січня 2020 р., документ затвердив Міністр оборони України А. Загороднюк. Див. також: Слободянюк М. Дивні правила. До питання реформування української військової нарукавної емблематики // Знак. – 2019. – Ч. 78. – С. 9–11.