Дєдик О. Г., н. с., НДІУ

ЕВОЛЮЦІЯ НАЗВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР КРІЗЬ ПРИЗМУ ОРГАНІЗАЦІЇ

доповідь на Всеукраїнській науковій конференції «Українське військо в національній революції 1917 – 1921 рр. (до 100-річчя Армії УНР)», Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 3 листопада 2017 р.

Традиційно назву “Українська Галицька Армія” (УГА) вживають для позначення збройних сил західноукраїнської держави періоду 1918-1920 років, не задумуючись, на жаль, ні про фактичну, ні про хронологічну відповідність. Однак прискіпливий дослідник марно шукатиме цю назву у тогочасних документах. Також назву оперуючої на фронті армії далеко не завжди коректно поширювати на збройні сили загалом.

До 13 листопада 1918 року сформоване на українських землях колишньої Австро-угорщини політичне утворення мало назву “Українська Держава”. Відтак для позначення її збройних сил використовувалася назва “Українське Військо”. Силою факту найвища військова влада нової країни спершу зосередилася в руках Української Генеральної Команди (УГК), яка на чолі з сотником Дмитром Вітовським підготувала й виконала Листопадовий Чин.

Однак політичне керівництво дивилося на організацію збройних сил крізь призму європейського досвіду. Останній вимагав розподілити відповідальність між двома незалежними структурами – командуванням, яке керуватиме бойовими діями, й компетенція якого охоплюватиме фронт і прилеглу смугу, та покликаним розбудовувати збройні сили військовим міністерством, влада якого поширюватиметься на решту території країни.

Відтак 8 листопада 1918 року Українська Національна Рада перейменувала УГК на Начальну Команду Українського Війська (НКУВ), доручивши їй виключно керівництво операціями на фронті. Наступного дня був офіційно створений перший уряд нової країни, у складі якого розпочало роботу військове міністерство, назване Державним секретаріатом військових справ (ДСВС).

13 листопада 1918 року нова держава отримала назву “Західно-Українська Народна Республіка” (ЗУНР). Відтак її збройні сили поряд з традиційним “Українське Військо” офіційно називали також “військом ЗУНР”. Зокрема, запрошений очолити НКУВ генеральний хорунжий Михайло Омелянович-Павленко підписував накази як “командувач військ ЗУНР”, хоча йому підпорядковувалися не збройні сили загалом, а лише розташовані на фронті частини.

Після проголошення Акту злуки наказом ч. 32 від 25 січня 1919 року для фронтових з’єднань було запроваджено офіційну назву “Галицька Армія” (ГА). Вона швидко прижилася і, починаючи з 28 січня, генерал Омелянович-Павленко підписував накази саме як командувач ГА. 2 лютого 1919 року він офіційно змінив назву Начальної Команди Українського Війська на Начальну Команду Галицької Армії (НКГА).

Натомість військове міністерство ЗОУНР не квапилося визнавати нововведення. Ще впродовж майже двох місяців воно продовжувало користувалося абревіатурою “НКУВ”. Щойно 25 березня 1919 року в офіційному “Вістнику Державного Секретаріату Військових Справ” уперше з’явилася абревіатура “НКГА”.

Про поширення нової назви на збройні сили загалом не було й мови. В розпорядженях ДСВС надалі фігурували звичні терміни “Українське Військо” або “військо Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР)”. Наприклад, 22 квітня 1919 року відомим XLVI розпорядом встановлювався однострій не ГА, а Українського Війська ЗОУНР.

Після повторного зосередження всієї повноти військової влади в руках Начального Вождя (Головнокомандувача) у червні 1919 року, термін “ГА” також не поширився на збройні сили ЗОУНР загалом. Навіть назва публікованого під егідою Диктатора ЗОУНР “Вістника Українського Війська” (аналог колишнього “Вістника Державного Секретаріату Військових Справ”) засвідчує, що цього не трапилося. Збройні сили надалі офіційно іменувалися “Українське Військо ЗОУНР” або “Українська Армія ЗОУНР”.

Мабуть, саме ця обставина спричинила один курйозний редакторський недогляд. Сплутавши назви збройних сил загалом і їхньої фронтової складової, у числі 16 “Вістника Українського Війська” вперше і востаннє з’явився формально недолугий термін “Українська Галицька Армія”. Хто б міг уявити, що звичайній друкарській помилці судилося довге життя!

Спершу про неї забули. У листопаді 1919 року ГА перейшла на бік Збройних Сил Півдня Росії. Прагнучи підкреслити свій український характер у таборі “єдінонедєлімщиків”, вирішили модифікувати назву армії. Однак новою офіційною назвою виявилася не УГА, а Галицько-Українська Армія (ГУА), перші згадки про яку датуються серединою грудня 1919 року.

Більш милозвучна форма “УГА” трапляється лише в тогочасних підрядних документах і неофіційних розмовах. Формально їй не судилося стати ні назвою оперуючої на фронті армії, ні, тим більше, збройних сил ЗОУНР загалом. Відтак час припинити безпідставно використовувати термін “УГА” в історичних дослідженнях.