Андрій Гречило (Львів)

 Відзнака та прапор Першого січового Петра Дорошенка полку

 Надруковано: Знак. – 2015. – Ч. 65. – С. 7-8.

У жовтні минулого року в інтернеті обговорювалася цікава відзнака, яка появилася на одному з аукціонів (мал. 1). Висловлювалися також критичні припущення, що це якась фальшивка, оскільки досі вона ніде не зустрічалася. На нашу думку, при виготовленні фальшивки не було сенсу давати абревіатуру та ще й ставити клеймо виробника, яке зрештою вказувало на оригінальний виріб. Відзнака виконана у техніці “гарячої” емалі на високому якісному рівні. Зображення на ній синьо-жовтих стрічок та Архангела Михаїла наводили на думку, що знак виготовили на початку 1918 р., але ще до офіційного впровадження Тризуба як українського державного герба. Досить дивно виглядають два покладені навхрест елементи. Схоже, що за авторським задумом це мали бути дві булави чи булава і пернач, однак гравер, мабуть не зовсім зрозумівши зміст, зробив їх подібними на два смолоскипи. Микола Чмир звернув увагу на подібність символів з відзнаки і з прапора Першого січового Петра Дорошенка полку, який увійшов згодом до складу Синьожупанної дивізії. Цьому відповідала й абревіатура на знаку – “1ПСПД”. Проведені нами подальші дослідження дозволили підтвердити такі припущення.tc "У жовтні минулого року в інтернеті обговорювалася цікава відзнака, яка появилася на одному з аукціонів (мал. 1). Висловлювалися також критичні припущення, що це якась фальшивка, оскільки досі вона ніде не зустрічалася. На нашу думку, при виготовленні фальшивки не було сенсу давати абревіатуру  та ще й ставити клеймо виробника, яке зрештою вказувало на оригінальний виріб. Відзнака виконана у техніці “гарячої” емалі на високому якісному рівні. Зображення на ній синьо-жовтих стрічок та Архангела Михаїла наводили на думку, що знак виготовили на початку 1918 р., але ще до офіційного впровадження Тризуба як українського державного герба. Досить дивно виглядають два покладені навхрест елементи. Схоже, що за авторським задумом це мали бути дві булави чи булава і пернач, однак гравер, мабуть не зовсім зрозумівши зміст, зробив їх подібними на два смолоскипи. Микола Чмир звернув увагу на подібність символів з відзнаки і з прапора Першого січового Петра Дорошенка полку, який увійшов згодом до складу Синьожупанної дивізії. Цьому відповідала й абревіатура на знаку – “1ПСПД”. Проведені нами подальші дослідження дозволили підтвердити такі припущення."

На звороті відзнаки було вказано фірму-виробника – “Йорґум унд Трефц” (Jorgum & Trefz) із Франкфурта-на-Майні. Вдалося встановити, що ця фірма існувала ще з кінця ХІХ ст., а виготовлені нею знаки, медалі та жетони відомі від 1896 до 1930-х рр. 

У землі Гессен, десь за 50 км на північ від Франкфурта-на-Майні знаходиться місто Вецляр, в якому за ініціативою Союзу Визволення України з вересня 1915 р. було утворено один із таборів українських військовополонених у Німеччині.  Тут, а також у Раштаті та Зальцведелі було зібрано понад 50 тисяч українців, які потрапили в німецький полон. У таборах поступово створювалися різні товариства, велася просвтно-виховна робота, розпочато випуск періодичних видань. За прикладом галицьких “Січей” та “Соколів” утворено січові організації. Для членів товариства “Січ” було запроваджено власний однострій, який складався з суконної чумарки та штанів синього кольору, темно-жовтої сорочки з синьою манішкою та манжетами і сірої “баранкової” шапки з синім шликом. У такій уніформі виступали січовики під час свята в раштатському таборі 27 квітня 1916 р. Вона поширилася й на інші табори та була згодом використана для однострою “Синьої дивізії”.

Після проголошення Української Народної Республіки у таборах почалося формування полків, які планувалося відправити в Україну. 27 грудня 1917 р. у вецлярському таборі відбулося засідання Полкової Отаманної Старшини, на якому вирішили присвятити полк гетьманові Петру Дорошенкові, а також придбати для нього прапор. Під час зборів товариства “Січ” 25 січня 1918 р. сотник Хведір Ємець представив одобрені отаманною старшиною свої малюнки проектів символів. Прапор мав з одного боку образ Покрови пресвятої Богородиці, а з іншого – хрест, оточений сонцем, півмісяцями та зіркою (мал. 2-3). Відзнаку запроектовано у формі хреста з написом “1СПДП”. Цікаво, що 31 січня Хв. Ємця обрано полковим отаманом, бо його попередник Д. Андріюк виїхав в Україну. 7 лютого 1918 р. курінний отаман Г. Бортняк відзвітувався на зборах про замовлення прапора і полкової відзнаки.

Але із підписанням Берестейського мирного договору події почали розвиватися дуже стрімко. 16 лютого та 3 березня з табору виїхали два транспорти (800 та 1200 січовиків) на Волинь, де з них почала формуватися “Синя дивізія”. А вже в кінці березня “синьожупанники” увійшли до Києва і 24 числа відбувся урочистий парад на Софіївській площі. Однак у кінці квітня дивізія була розформована.

Натомість у вецлярському таборі 28 лютого 1918 р. на засіданні Президії Генеральної Старшини перейменували її в Ліквідаційний комітет ( комісію), що на підставі вказівок СВУ мав провадити подальшу роботу. Ліквідаційний комітет 27 квітня розпустив товариство “Січ”, більшість членів якого вже виїхали з першими двома транспортами в Україну. На жаль, наразі не вдалося встановити чи були випущені на той час відзнаки і яким тиражем, чи все завершилося лише пробними зразками. Натомість полковий прапор ще виготовлявся, тому було вирішено забрати його в Україну разом із усім таборовим майном.

13 травня на засіданні Ліквідаційного комітету виникла дискусія про те, чи доцільно посвячувати прапор, оскільки “Січ” припинила свю діяльність, січовики виїхали й полк, фактично, вже не існує. Але проф. Б. Лепкий пояснив, що це слід зробити, а хрестини проводить та організація, яка отримує цю реліквію. Було вирішено посвячення провести 26 травня, Але схоже, що до цього дня прапор ще не був готовий, тому освятили лише ешелоновий прапор для третього транспорту. А вже 9 червня відбулися урочистості й посвячення прапора 1-го січового гетьмана Петра Дорошенка полку. Виготовлення прапора обійшлося в 1300 марок (для порівняння – вартість одного числа таборової газети становила 5 пфенігів). Його було вручено отаману транспорту В. Яворському для передачі українському уряду в Києві. Третій транспорт (300 чол.) виїхав з табора 24 червня 1918 р. і забрав із собою цей прапор.

Як надалі складалася доля цього прапора нам не вдалося точно встановити. Але зрештою він потрапив після Другої світової війни до Канади, де ще на початку 1970-х рр. зберігався в Торонто, а зараз має перебувати у музейній збірці у Вінніпегу. Натомість поява полкової відзнаки підтвердила факт її виготовлення в матеріалі. Маємо надію, що подальші дослідження дозволять встановити докладніші відомості про обставини її вигтовлення та кількість пипущених знаків.