| Новини | Історія | Командири | Війська | Мультимедія | Однострій | Бібліотека | Форум | Посилання |
Андрій Гречило (Львів)
Питанню історії створення
цього прапора вже було присвячено одну нашу статтю (Див.: Знак.
– 2015. – Ч. 65. – С. 7–8).
Проведена після того дослідницька робота дозволила простежити його подальшу долю
після відправки в кінці червня 1918 р. з вецлярського табора разом із третім
транспортом “синьожупанників” в Україну, а також виявити і сам прапор під час
пошуків, проведених у січні минулого року в Канаді.
Після прибуття в Україну його
використовували на різних урочистостях. Зокрема і як основний атрибут у день
присяги членів Директорії, уряду, чиновників і війська на вірність Українській
Народній Республіці, що відбулася 14 жовтня 1919 року у Кам’янці-Подільському
(мал. 1). З 1920 р. прапор зберігався у Олександра Виговського, який був
начальником військово-похідної канцелярії Головного Отамана Симона Петлюри.
Після смерті Виговського 1939 р. у Варшаві прапор перейшов до Михайла
Садовського, який на той час був головою Українського воєнно-історичного
товариства в Польщі. У 1947 р. генерал Садовський передав прапор до очолюваного
ним же музею Воєнно-історичного інституту в таборі для біженців у Майнц-Кастелі.
А після ліквідації таборів інститут разом з музеєм відновив свою діяльність 1952
р. в Торонто. Михайло Садовський керував ними до своєї смерті 1967 р., а
наступні 5 років їх очлював Микола Битинський.
Прапор виготовлено з білого
шовку з використанням змішаної техніки: аплікація, гафт, декоративна тасьма,
обшивка шнуром, малюнок по тканині. Прямокутне полотнище має розмір 124,4 на
144,6 см. З трьох країв прапор обшитий золотистою бахромою. Для кріплення до
древка на четвертому краю пришито бронзові пустотілі кільця, їх було 7, але
тепер одне з них відсутнє. Також збереглася блакитно-жовта стрічка з бантом, яка
чіплялася над верхнім кутом до древка (мал. 2).
На одній стороні у центрі з
хмар виходить поясна фігура Богородиці у пурпуровому (фіолетовому) мафорії та
синьому хітоні, з золотим німбом, у руках вона тримає білий омофор з трьома
золотими хрестами і бахромою (мал. 3). Обабіч голови вигаптувано літери МР і ИХ,
а вище йде текст: ІЗБ[А]ВЛЮ І П[О]КРИЮ ЛЮДИ МОЯ ІСХ[О]Д[ЯЩЕ] ГЛ[А]Г[ОЛАЛА]. По
периметру вишито квіткову орнаментальну лиштву, обшиту декоративною тасьмою і
шнурами.
На зворотній стороні у центрі
апліковано червоний розширений хрест, прошитий золотими нитками, а навколо нього
по кутах золотисті елементи – угорі кругле сонце з обличчям і без променів
(більше схоже на місяць у повні) та тонкий молодий місяць, а внизу – спадаючий
місяць з обличчям і п’ятипроменева зірка (мал. 4). Декоративною тасьмою по
перемитру відділено лиштву, на якій вигаптувано текст: ЗНАМЕНО ПЕРШОГО СІЧОВОГО
ГЕТЬМАНА ПЕТРА ДОРОШЕНКА ПОЛКУ 1918 РОКУ. По кутах прапора апліковано чотири
трикутні щитки, на яких вишито: у верхньому від древка червоному – Архангел
Михаїл (мал. 5); у верхньому з вільного краю червоному – скошені навхрест пернач
і булава (мал. 6); у нижньому від древка синьому – коронований лев, що
спинається на скелю (мал. 7); у нижньому з вільного краю синьому – скошені
навхрест шабля в піхвах і бунчук (мал. 8).
Загальний стан збереження прапора задовільний. Є незначні розшарування тканини в окремих місцях, частково осипалося фіолетове фарбове покриття. Хоча загалом ця 100-літня пам’ятка, зважаючи на складну долю, ще чудово виглядає і потребує незначної реставрації.
