Ігор Гриценко (Запоріжжя)

Про що повідала старовинна листівка.

Надруковано: Гриценко І.В. Про що повідала старовинна листівка // Музейний простір № 2(8) за 2013 рік, с. 72-73.

 

На одному з інтернет-аукціонів пощастило знайти та виграти німецьку поштову листівку часів Першоі Світової війни. 3давалося б, звичайна і доволі типова тогочасна воєнна поштівка, із зображенням німецького фельдмаршала Пауля фон Гінденбурга.

Цікавою поштову картку робила хіба що наявність на звороті австро-угорського штампу міста Станіславів (сучасний Івано-Франківськ) з датою 10.1.1916 та ювілейна марка 1908 року на честь 60-ти річчя правління цісаря Франца-Йосипа, вартістю 5 геллерів (витвір відомого віденського художнина Коломана Мозера). Отже, ця листівка свого часу якимось чином потрапила з Німеччини на територію Австро-Угорщини. Проте, ще на торгах звернув увагy на цікаву деталь: лист (написаний польською мовою, адреса - німецькою) надіслано в янусь «українську poтy». (Ukrainische Compagnie N. Nestajko, до «високоповажного герра Франца Істеровича» (Wollgeborener Неrr Franz Isterowiez). Під рискою було дописано його звання – «кадет» (kadet). У листі повідомлялося[1]:

«Любий Францішку! Третій день свят, а ми пробавляємося самі в нашої любої тітечки. Дуже нам шкода, Францішку, що тебе нема між нами,було б нам приємніше і веселіше, а найбільше діє та твоя відсутність на нашу любу тітечку. Я думаю, що тільки ти можеш тому зарадити, щоб нашій тітці гумор вернувся. Побий ворогів і вертай здоровий до дому. Вітаємо, цілуємо любимо. Твої…[Підписи]».

Отже, очевидно, ця німецька поштівка з австрійськими штампами і маркою та польським листом на звороті мають якесь відношення до українських військових формувань в складі австро-угорської армії, ймовірно, навіть до Легіону Українських Січових Стрільців (УСС). Дійсно, з ряду джерел вдалося з'ясувати, що в Легіоні УСС служила людина на ймення Франц Істерович. Відомо, що народився він 1892 року в місті Любачеві (зараз територія Польщі). Більшість українців з цього міста були переселені після 1945 р. до УРСР.  З початком світової війни, разом з тисячами своїх співвітчизників Істерович добровільно записався до Легіону УСС.

Але одразу виникає питання, чому в листі Істеровича було названо «кадетом» і чим була «українська рота» в якій він знаходився? В дійсності, під назвою “Ukrainische Compagnie” мався на увазі Кіш Легіону УСС (Офіційна назва  –  Ersatzkompagnie der Ukrainischen Legion) – тилова установа Легіону,  де, зокрема, функціонувала служба підготовки та перепідготовки кадрів. На користь такої трактовки однозначно свідчить те, що “Nestajko” – це, як виявилося, ніщо інше як прізвище командиру підрозділу, хорунжого Юліана Нестайка, інструкційного старшини у відділі новобранців[2], куди потрапив Франц Істерович.

Щодо звання «кадета», то можна висунути декілька припущень[3]. По-перше, в австро-угорському війську дійсно була не чисельна категорія військовослужбовців, що називалися «кадетами». Це були молоді люди, які вирішили отримати звання офіцеру запасу й зголосилися на добровільну військову службу терміном на один рік й за власний рахунок. Але потім з якихось причин не змогли здати випускні іспити на офіцерське звання і залишилися служити у війську на загальних підставах, але вже як унтер-офіцери. Наприкінці цієї служби їм пропонували знов здати іспити й у випадку відмови або негативних результатів відправляли у запас в унтер-офіцерському званні, але з додатком до нього «кадет». По-друге, в Австро-Угорщині «кадетами» традиційно називали учнів військових шкіл (Kadettenschullen), що готyвали молодь до отримання передофіцерського звання «Kadett-Ofiziersstellvertreter» (в 1909 р. замінили на «Fahnrich» ).

Таким чином, в другій половині 1915 - на початку 1916 рр.  стрілець Франц Істерович під командою хорунжого Юліана Нестайка дістав у Коші Легіону УСС відповідний військовий вишкіл, згодом, станом на 6 січня 1916 р., отримав унтер-офіцерське звання десятника (Legion-Zugsfuhrer). 10 січня 1916 р. десятник Істерович  перед  відправленням на фронт, ще перебуваючи в Коші УСС, отримав цього листа від своіх рідних, а вже скоро почались бойові будні...

3а два місяці, 18 березня 1916 р. «за хоробру поведінку перед ворогом» Франц Істерович одержав «Срібну медаль за хоробрість 2-го ступеня» (Tapferkeitsmedall), про що навіть повідомлялося в «Свободі» - діаспорній газеті американських українців[4]. Військового, який був відзначений навіть «Малою срібною медаллю» отримував право на по життєву пенсію в 7,50 крон щомісяця. Невдовзі Ф. Істерович отримав звання підхорунжого (Legion-Feldwebel) - найвище підстаршинське звання в Легіоні УСС.

Однак стрімка кар'єра перспективного підстаршини невдовзі перервалася...Підхорунжий Франц Істерович загинув 14 серпня 1916 р.,  в перший день боїв під Потуторами[5]. Ось таку історію українського стрільця зберігала майже 100 років ця стара німецька листівка.