Максим Хорошунов
(Київ)

Офіційна символіка бригад територіальної оборони ЗС України: спроба первинного аналізу

Надруковано: Знак. – 2022. – Ч. 86. – С. 10–11.

Процес розробки та впровадження нових нарукавних емблем військових частин триває. Не оминув він і війська територіальної оборони. Посадовці Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення (ГУ РСМЗ) розробили нарукавні емблеми усіх бригад тероборони. У вересні 2021 р. відповідні малюнки затвердив Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний.
Насамперед варто відзначити позитивні моменти.
По-перше, комплекс нарукавних емблем виконаний в єдиному стилі. В основі всіх емблем лежить щит стандартної форми. Він має кант, який у верхній частині утворює контур фортечного муру. При цьому кольори й зображення на щиті – індивідуальні для кожної бригади.
По-друге, в емблемах спробували використати символи, пов’язані з територіями, за які відповідає та чи інша бригада. Такий підхід безумовно є вірним. На п’ятому році формування нового іміджу українського воїна в ГУ РСМЗ нарешті усвідомили, що “американський мінімалізм” в нарукавній емблематиці не завжди доречний. Так само не відповідає традиціям української військової символіки заборона на використання гербів областей, міст та інших населених пунктів.
Однак, попри схвальні відгуки на адресу нарукавників тероборони, при їхньому детальному аналізі у діжці меду неважко знайти ложку дьогтю...
Почнімо з канта, який об’єднує нарукавні емблеми бригад тероборони в єдину систему. Сама ідея його застосування є вдалою, однак питання викликають кольори. В емблемах Командування військ тероборони, 101-ї (Закарпатської обл.), 102-ї (Івано-Франківської обл.), 105-ї (Тернопільської обл.), 106-ї (Хмельницької обл.) бригад кант видно, оскільки його колір контрастує з кольором щита. Натомість в багатьох інших емблемах, наприклад 100-ї (Волинської обл.), 104-ї (Рівненської обл.), 107-ї (Чернівецької обл.), 111-ї (Луганської обл.) бригад синій кант поєднано з червоним або зеленим щитом. Внаслідок такого рішення кант втрачає своє функціональне призначення, він зливається з тлом щита і побачити його стає складно, особливо на відстані.
Ще більше питань викликає логіка наповнення емблем, точніше – її відсутність.
За наповненням емблеми бригад тероборони можна розділити на дві великі групи:
1) нарукавники, в яких використані елементи офіційної символіки сучасних областей;
2) нарукавники, в яких використані символи козацьких часів, історичних земель, історичні герби міст та поселень.
Перша група, у свою чергу, складається з двох підгруп. До першої належать нарукавники, в яких використані сучасні герби чи прапори областей або окремі зображення з них. Серед них емблеми: 100-ї (Волинської обл.), 101-ї (Закарпатської обл.), 102-ї (Івано-Франківської обл.), 104-ї (Рівненської обл.), 105-ї (Тернопільської обл.), 107-ї (Чернівецької обл.), 108-ї (Дніпропетровської обл.), 110-ї (Запорізької обл.), 115-ї (Житомирської обл.), 116-ї (Полтавської обл.), 121-ї (Кіровоградської обл.) бригад. До-другої підгрупи – нарукавники, в яких використано фігури сучасних гербів міст, які є центрами відповідних областей. Зокрема, це стосується емблем 119-ї (Чернігівської обл.) та 122-ї (Одеської обл.) бригад.
Необхідно підкреслити, що в одних випадках для нарукавних емблем використовували зображення з гербів областей, в інших – з прапорів. Більше того, якщо у гербі було декілька фігур, посадовці ГУ РСМЗ на власний розсуд визначали, яку з них обрати для емблеми. Скажімо, нарукавну емблему 108-ї бригади (Дніпропетровської обл.) прикрашають дев’ять зірок, запозичені з обласного герба. Ці зірки нав’язують до традиції старого міського герба Катеринослава (нині – Дніпро). Натомість у гербі області, крім зірок, є ще й козак, який вказує на історичні традиції регіону. Адже саме на території сучасної Дніпропетровської області існували Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Стара і Нова Січі. Як не дивно, розробники нарукавної емблеми проігнорували цей факт, натомість використали зірки з міського герба царських часів. Зрештою, зоною відповідальності бригади є вся область, а не лише її центр.
Те саме стосується нарукавної емблеми 115-ї бригади (Житомирської обл.). З усіх фігур, що є на обласному гербі, автори малюнка примудрилися обрати золотий хрест, який не має скільки-небудь вагомого значення з точки зору символіки. По суті, він слугує виключно для розподілу щита на чотири поля. Тож “приглушену” версію нарукавної емблеми 115-ї бригади можна буде сплутати з нарукавною емблемою 100-ї бригади, де присутній практично такий самий хрест.
Друга група нарукавників не містить елементи обласної чи міської символіки. Адже відомо, що співробітники ГУ РСМЗ часто беруть на себе функцію цензорів української обласної геральдики. Відтак герби й прапори решти областей “забракували” або з мотивів складності відтворення, або з огляду на невідповідність світогляду розробників.
Якщо детальніше, то в нарукавній емблемі 103-ї бригади (Львівської обл.) замість коронованого лева, що спинається на скелю, зобразили лева без корони та скелі, запозиченого з Вікіпедії. Там це зображення позиціонують як герб Західно-Української Народної Республіки. Насправді йдеться про сучасну спробу реконструкції, до того ж, суперечливу. Хай там як, посадовці ГУ РСМЗ вирішили не відтворювати лева буквально, тож скрутили йому хвіст у протилежний бік.
Емблему 106-ї бригади (Хмельницької обл.) прикрашає золоте сонце. Дійсно, зображення золотого сонця – це історичний символ Поділля, Подільського воєводства. Однак золоте сонце є також на міському гербі Кам’янця-Поділького, який не є місцем дислокації штабу бригади. Натомість на гербі Хмельницької області сонце поєднується з двома колосками. Тим самим герб області відрізняється від герба Кам’янця-Поділького. Отож, як випливає з емблеми, бригада відповідає лише за окреме місто, а не всю область.
Далі – більше. Приміром, на емблемі 109-ї бригади (Донецької обл.) зображені схрещені срібний спис та шабля. Як пояснюють розробники, це елементи символіки Кальміуської паланки Запорізької Січі, що розташовувалась на території сучасної Донецької області. Однак, як відомо з історії, згадана паланка займала територію у межах сучасних Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Центром паланки було селище біля самого гирла Кальміусу при впадінні в Азовське море. Там колись існувало городище Домаха, а 1779 р. збудоване місто Маріуполь. Та й сам Маріуполь не може уособлювати всю Донецьку область.
В емблемі 111-ї бригади (Луганської обл.) також спробували звернутися до козацьких часів. На зеленому щиті бачимо золотого коня. Крокуючий кінь, за словами розробників, є історичною символікою Старобільської сотні Острогозького козацького полку. Крім того, кінь присутній на сучасному гербі Луганської області. Однак кінь в гербі області та кінь у нарукавнику – зовсім різні. З’ясувалось, що посадовці ГУ РСМЗ скопіювали коня з герба Коношського району Архангельської області РФ. І таке запозичення з російської геральдики виявилося не єдиним. Зокрема, ведмідь на емблемі 101-ї бригади (Закарпатської обл.) повторює фігуру герба Бугровского сільського поселення Ленінградської області РФ. Різниця полягає хіба що у кольорі.
Центральним елементом емблеми 113-ї бригади (Харківської обл.) обрано зображення так званого “історичного герба” Харкова XVII ст. Однак у цьому випадку знов-таки йдеться не про сучасну Харківську область, яку покликана обороняти бригада, а лише про обласний центр...
Емблему 112-ї бригади (м.Київ) прикрашає стилізований золотий лук зі стрілою, вписаний в золоте коло. Використана композиція була центральним елементом сотенних прапорів Київського козацького полку. У свою чергу, для емблеми 114-ї бригади, яка відповідає за Київську область, використано зображення Святого Архистратига Михаїла з герба Київського воєводства часів Речі Посполитої.
Срібна Богородиця на золотому півмісяці, яка була зображена на полковому прапорі Сумського козацького полку, відтворена на емблемі 117-ї бригади. Але, за свідченнями істориків, золотий місяць, на якому, стояла Богородиця, був перевернутий у зворотній бік.
Не відомо, що поклали в основу емблеми 118-ї бригади (Черкаської обл.), адже зображення лука зі стрілою вістрям доверху на червоному щиті належали Корсунському козацькому полку. Якщо так – тоді чому щит на емблемі бригади блакитний? Або ж джерелом натхнення для розробників послужило зображення оприлюднене О. Однороженком, який висловив припущення, що зображення лука зі стрілою вістрям додолу могло належати Черкаському територіальному козацькому полку. Але це лише припущення, яке потребуватиме доказової бази. Схожа ситуація і з емблемою 124-ї бригади (Херсонської обл.), де використано герб краю, який буцімто відноситься до часів УНР. Насправді мова йде про елемент проекту великого державного герба, який створив Микола Битинський у період між двома світовими війнами. Отож, в обох випадках нарукавні емблеми базуються або на припущеннях, або на проекті сивої давнини.
На емблемі 119-ї бригади (Чернігівської обл.) бачимо чорного одноголового орла. Відомо, що на гербі області орел двоголовий. Очевидно, допустити такого птаха на емблему посадовці ГУ РСМЗ не могли, тому взяли одноголового орла з герба Чернігова. При цьому, незрозуміло чому, його позбавили хреста й корони. Як наслідок – емблема позначає належність невідомо до чого.
Срібний хрест із гачками на емблемі 120-ї бригади (Вінницької обл.) не має нічого спільного з гербом області. Натомість подібний хрест присутній на міському гербі Вінниці. Як з’ясувалося, він запозичений навіть не з герба Вінниці, а з герба Кальницького (Вінницького) полку. Полк не відразу дислокувався у Вінниці та включав територію не лише Вінницької, але також інших сучасних областей.
На емблемі 123-ї бригади (Миколаївської обл.) срібний олень зі списом. Розробники стверджують, що його використовували на печатці Бугогардівської паланки Запорізької Січі. Однак паланка охоплювала території Херсонщини. Більше того, олень, з високою долею імовірності, запозичений з герба Війська Донського, відомого нам по російській агресії проти України.
Загалом комплексна розробка емблеми бригад територіальної оборони сама по собі є позитивним моментом. На жаль, автори малюнків вперто ігнорують той факт, що бригади відповідають за конкретні сучасні області з чітко визначними кордонами, а не за історичні землі чи козацькі паланки. Усі області мають офіційні символи, тож саме їх вартувало використовувати в нарукавних емблемах. Тоді б вони були, можливо, не завжди лаконічними, зате зрозумілими.