| Новини | Історія | Командири | Війська | Мультимедія | Однострій | Бібліотека | Форум | Посилання |
Максим Хорошунов (Київ)
Надруковано: Знак. – 2019. – Ч. 77. – С. 10–11
Сучасний етап розвитку української військової символіки переконує, що без належного впорядкування важко отримати її цілісний та довершений комплекс. Ці питання усвідомлювали і до 2014 р., за часів існування Воєнно-геральдичної служби (з березня 2006 р. – Відділу військової символіки та геральдики) Генерального штабу Збройних Сил України. Для того, щоб процес впорядкування символіки військових частин мав системний та всеохоплюючий характер, у Воєнно-геральдичній службі кілька разів ініціювали розпорядження начальника Генерального штабу ЗС України з метою зібрати пропозиції щодо нарукавних емблем військових частин різних родів та видів.
Одним з них було розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28 грудня 2004 р. № 586, на виконання якого до Служби надійшло чимало пропозицій, у тому числі зі штабу Військово-Морських Сил ЗС України. Більшість нарукавних емблем, поданих на розгляд, були виконані за зразком, прийнятим ще у 1997 р. в якості базового для кораблів. Він передбачав круглий чорний щит, облямований з боків по колу якірними ланцюгами. Верхні ланки сполучалися зі жвакагалсами, між якими малий Державний Герб України, а нижні – з пластиною у формі лап якоря. У центрі щита містилися зображення, характерні для відповідного корабля, на пластині – його назва (мал. 1). Описаний вище базовий зразок вийшов дуже вдалий, тож його стали використовувати і берегові частини ВМС. Така практика не дістала схвалення з боку фахівців Воєнно-геральдичної служби. На їхню думку, цей зразок підходив скоріше для кораблів.
Тому, аби надати символіці кораблів та частин ВМС системного характеру, начальник Воєнно-геральдичної служби полковник О. Муравйов у листі на адресу начальника штабу ВМС від 17 листопада 2005 р. запропонував запровадити два базових зразка нарукавних емблем. Перший призначався для кораблів (суден), другий – для військових частин (крім кораблів та суден). У разі згоди із запропонованими базовими зразками, відповідні ескізи, описи та пояснювальні записки належало завізувати у командувача ВМС та подати на затвердження начальнику Генерального штабу – Головнокомандувачу ЗС України через Службу. На думку фахівців останньої, затвердження базових зразків нарукавних емблем дозволило б надати символіці військових частин ВМС системного характеру та зберегти традиції, що почали складатися у цій сфері за останні роки.
У штабі флоту із зазначеною пропозицією одразу погодились та надіслали до Києва відповідь, до якої додавались завізовані командувачем ВМС документи. Відтак 20 грудня 2005 р. ескізи базових зразків затвердив начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник С. Кириченко. Після затвердження документи були направлені до штабу ВМС для подальшого використання.
В основі базового зразка нарукавної емблеми корабля (судна) лежав круглий чорний щит діаметром 80 мм з кантом: золотого кольору для корабля, срібного кольору – для судна. У верхній частині щита було зображено Військово-морський прапор ЗС України, обабіч якого жвакагалси золотого кольору. По колу щита з обох боків ланцюги срібного кольору, що поєднувались зі жвакагалсами та пластиною золотого кольору у формі стилізованих лап якоря, розміщеною у нижній частині щита. У просторі, обмеженому зображеннями прапора, ланцюгів та пластини, мали міститись зображення, індивідуальні для кожного корабля (судна), на пластині – назва корабля (судна) або його девіз чорними літерами (мал. 2).
У свою чергу, базовий зразок нарукавної емблеми органу військового управління, об’єднання, з’єднання, військової частини, установи, організації та військового навчального закладу (крім кораблів та суден) передбачав круглий щит також діаметром 80 мм. Кант щита мав вигляд морського каната 3 мм завширшки. Вперше, для урізноманітнення та для наочного відображення приналежності військовослужбовця до певної військової частини, було передбачено чотири кольори каната:
- золотий (Командування ВМС, управління об’єднань та з’єднань, Севастопольський військово-морський ордена Червоної Зірки інститут ім. П. С. Нахімова);
- червоний (військові частини морської піхоти та військ берегової оборони);
- блакитний (військові частини морської авіації);
- малиновий (військові частини технічного, тилового, медичного та фінансового забезпечення).
На щиті мали розміщуватись зображення та написи, індивідуальні для кожної військової частини (мал. 3).
Сьогодні, з плином років, можна стверджувати, що запровадження базових зразків нарукавних емблем кораблів, суден та частин ВМС було необхідним кроком, який, на жаль, не приніс бажаних результатів. Через віддаленість командування флоту від столиці, кораблі та військові частини ВМС рідко подавали проекти своїх нарукавних емблем на затвердження. Так, жодної нарукавної емблеми корабля чи судна до 2014 р. затверджено так і не було. Тому можна констатувати, що ця концепція так і залишилась на папері. Відповідно, на кораблях продовжувати використовувати свої емблеми з Державним гербом замість Військово-морського прапора. У той же час в емблемах органів управління та частин кант у вигляді стилізованого морського канату дійсно використовувався на практиці. Зокрема, було затверджено нарукавні емблеми первинного національного контактного пункту в рамках операції Організації Північноатлантичного договору “Активні зусилля” (17 липня 2007 р.), Командування ВМС (12 червня 2009 р.), окремого загону боротьби з підводно-диверсійними силами та засобами (18 листопада 2009 р.), Кадрового центру ВМС (28 квітня 2010 р.). Всі ці емблеми мали кант золотого кольору.
Після 2014 р., коли розпочалась реформа військового однострою, затверджені базові зразки пішли у небуття. Натомість наказом Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 р. № 606 було введено три нарукавні емблеми, які містили зображення якоря з накладеним на нього Тризубом. Для урізноманітнення Тризуб передбачається виконувати червоним кольором для берегових військ, блакитного для морської авіації та жовтого – для решти частин. При цьому кант у вигляді канату зберігся (мал. 4). Для кораблів та суден окремої нарукавної емблеми передбачено не було. Тому на флоті продовжують використовувати базовий зразок 1997 р. з ланцюгами, жвакагалсами, пластиною у формі стилізованих лап якоря та Державним гербом. У просторі, обмеженому цими елементами, екіпажі розміщують ті зображення, які хочуть бачити в себе на рукаві.
Як надалі розвиватиметься символіка кораблів, суден та частин ВМС – покаже час. Але однозначно можна стверджувати, що рухаючись уперед необхідно враховувати кращі надбання минулого та досвід, набутий у попередні роки. Саме це дасть можливість сформувати власний неповторний образ чи бренд, на який наші військові моряки однозначно заслуговують.
