| Новини | Історія | Командири | Війська | Мультимедія | Однострій | Бібліотека | Форум | Посилання |
Максим Хорошунов
“Народна армія”
Надруковано: Нумізматика і фалеристика. – 2012. – № 4. – С. 16-17
Протягом багатьох років напередодні державних свят відзначають кращих військовослужбовців за високі показники у бойовій підготовці та особисті досягнення у службі.
Проте цьогорічні святкування державних урочистостей, наприклад до Дня Незалежності України, для захисників Вітчизни відбулись дещо інакше. Справа в тім, що 22 червня набув чинності Указ Президента України від 30 травня 2012 р. №365 «Про відомчі заохочувальні відзнаки», який вносить суттєві зміни до систем нагород, що існували до цього часу в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади. Ясна річ, документ стосується і Міністерства оборони України. Згаданим указом затверджено Положення про відомчі заохочувальні відзнаки, в якому визначено порядок встановлення відзнак, їх граничну кількість для того чи іншого органу виконавчої влади, вимоги до зовнішньою вигляду відзнак та порядок їх носіння. У зв’язку з цим скасовано низку нормативних актів, які діяли до цього часу. Зокрема, втратили чинність укази Президента України від 18 листопада 1997 р. «Про відомчі заохочувальні відзнаки», від 13 лютого 1997 р. «Про Примірне положення про відомчі заохочувальні відзнаки», від 15 червня 2004 р. «Про встановлення єдиного зразка колодки до медалей відомчих заохочувальних відзнак» тощо.
Згідно з новим Положенням про відомчі заохочувальні відзнаки, керівники центральних органів виконавчої влади можуть встановлювати нагрудні знаки, медалі, подяки, грамоти, почесні грамоти. При цьому в міністерстві може бути встановлено не більше ніж три нагрудні знаки, іншому центральному органі виконавчої влади – не більш як два, у військовому формуванні або державному правоохоронному органі, що не перебувають у підпорядкуванні центральною органу виконавчої влади, – не більше ніж три. Зауважимо, що поділятися на ступені нагрудні знаки не можуть. Звісно, вручатимуть нагрудні знаки за конкретні заслуги військовослужбовця або працівника. Цікаво також, що якщо нагрудними знаками можуть бути відзначені як військовослужбовці, так і цивільні особи, то відомчі медалі будуть вручатися лише військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Щодо останніх, то відтепер передбачено існування лише медалей за вислугу років: «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», «20 років сумлінної служби» та «Ветеран служби». Встановлено і діаметр медалі – 32 мм, розмір прямокутної колодки до медалі – 28x42 мм, розмір нагрудного знака не може перевищувати 45 мм.
Отже, система нагород Міністерства оборони, що будувалася протягом багатьох років, припинила своє існування. Сьогодні Міністр оборони може нагороджувати лише відзнаками «Вогнепальна зброя» та «Холодна зброя», а також грамотами і подяками. Ці види заохочень передбачено Дисциплінарним статутом, а отже вимоги президентського указу від 30 травня 2012 р. на них не поширюються. Також продовжують існувати почесні нагрудні знаки начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України та командувачів видів Збройних Сил України, адже вони не мають статусу відомчих заохочувальних відзнак.
Як запевняють автори документа, представники управління державної геральдики та церемоніалу Адміністрації Президента, такий Указ – вимога часу. На думку керівника цього управління Сергія Беляєва, розробка відомчих відзнак набула масового характеру. А сам інститут нагородження перетворився на спосіб задоволення власних амбіцій.
«В Україні міністерствам і відомствам станом на 2010 р. встановлено понад 400
видів нагрудних знаків та медалей, які вручались сотням і тисячам осіб. Також,
на жаль, окрім нагородження працівників до державних та професійних свят,
існувала практика міжвідомчого «обміну» такими відзнаками та вручення їх до днів
народження як подарунки, – зазначає Сергій Беляєв у своїй статті «Нагорода – не
компенсація», опублікованій у газеті «Урядовий кур’єр». – Запроваджено чимало
нагород «За сприяння...» для «спонсорів». А деякі відомства та їх підрозділи
вручали прикрашені камінням нагрудні зірки діаметром до 80 мм».
А далі він продовжує: «Треба сказані, що в багатьох відомствах відзнаки видавали ще як компенсацію невисокої заробітної платні, щоб хоч якось заохотити молодь та професіоналів. Але нагорода – не компенсація. Наші ветерани носять ордени і медалі, заслужені ратним подвигом та важкою післявоєнною працею. Добре, коли нове покоління підтримує кращі традиції минулого, але спроба досягти слави попередніх поколінь через одягання зовнішніх атрибутів заслуг нагадує маскарад та знецінює подвиги ветеранів. В Україні для заохочення фахівців на галузевому рівні потрібна врівноважена система відомчих відзнак, кількість, статус і розміри яких гармонійно співвідносили ся б з державними нагородами. Саме на це спрямована дія нового Указу Президента України щодо відомчих відзнак. Міністерству для відзначення працівників достатньо кількох універсальних відзнак...»
Водночас слід зазначити, що військова історія нараховує не одне століття й в усьому світі доведено, що захисники Вітчизни мають отримувати відзнаки за свої здобутки не лише під час війни, а й у мирний час. Тим більше сьогодні вистачає епізодів, коли військові приходять на допомогу мирному населенню та виявляють мужність і героїзм не на полях битв, а у звичайному житті. Тому, чому не може отримати своєрідну подяку за свої здобутки у вигляді відзнаки солдат, який проявить себе на навчаннях, чи цивільний працівник, який розробить новий революційний винахід для Збройних Сил?
У цьому контексті варто сказати кілька слів і про нагородні системи армій провідних країн світу, які нараховують кількасотрічну історію Наприклад, у збройних силах США є медалі загальновійськові, за бездоганну службу, за участь у бойових операціях, а також пам’ятні медалі. Окрім того, деякі з них розподіляються за приналежністю до видів Збройних Сил.
Практика встановлення відомчих нагород для відзначення військовослужбовців збройних сил та інших осіб характерна й для багатьох європейських країн. Такі нагороди можуть встановлювати міністри оборони, головнокомандувачі збройних сил, командувачі видів збройних сил, а в окремих країнах – інші посадові особи до командирів військових частин включно. Наприклад, федеральний міністр оборони Австрії нагороджує шістьма медалями та хрестами, міністр оборони Росії – 12-а медалями, міністр оборони Сербії – 13-а медалями, міністр оборони Чехії – шістьма медалями та хрестами.
«Зменшення кількості відомчих відзнак призведе передусім до втрати одного з вагомих стимулів військовослужбовців та працівників ЗС України до старанної служби, – переконаний заступник начальника Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України кандидат історичних наук Микола Чмир. – 3 таким радикальним скороченням ще можна було б змиритися, якби спочатку розширили перелік державних нагород для відзначення військовослужбовців. Та цього, схоже, навіть не передбачається. Кількість відомчих відзнак, визначена президентським указом № 365, не здатна буде задовольнити потребу в нагородженнях. Натомість у європейських країнах до системи нагород військового відомства, як правило, входять: вища нагорода; нагорода за бойові заслуги (участь у бонових діях), яка в окремих країнах виконує також роль вищої військової відомчої нагороди; нагорода за службу за кордоном та/або участь у миротворчих операціях; нагорода за вислугу років; нагорода для поранених; нагорода для цивільних працівників збройних сил; нагороди на честь ювілеїв. На превеликий жаль, специфіку діяльності збройних сил розробники указу чомусь не врахували...
