Максим Хорошунов (Київ)

Український підхід з французьким присмаком

Надруковано: Знак. – 2017. – Ч. 71. – С. 11.

Малюнок 1	Малюнок 2
Малюнок 3

Нові предмети форми одягу та знаки розрізнення військовиків Збройних Сил України, малюнки яких 5 липня 2016 р. затвердило вище державне та військове керівництво, поступово впроваджуються у військах. Проте окремі нововведення викликають чимало критики з боку фахівців та дослідників військової символіки через певну спорідненість з елементами військових одностроїв інших країн. Зокрема, французькими…

Це стосується, в першу чергу, проекту беретного знака та емблеми на комір для механізованих військ. В пояснювальній записці до емблеми, викладеній в соцмережах, зокрема, зазначається: Беретним знаком механізованих частин є палаюча ґренада на тлі схрещених козацьких самопалів (мушкетів) (мал.1).

Автори проекту зазначають також, що символіка знака та одночасно емблеми на комір підкреслює правонаступництво сучасних механізованих військ від козацької піхоти XVI-XVIII ст. Адже гербом Війська Запорозького низового був саме “козак з мушкетом”, а схрещені гвинтівки були також емблемою піхоти армії Української Народної Республіки у 1917-1920 рр. Здавалося б, нова символіка є цілком оригінальною та неповторною.

Проте аналіз символіки родів військ провідних армій світу засвідчив, що це не так. З’ясувалося, що нова емблема для українських піхотинців дивним чином повторює беретний знак та емблему на комір їхніх французьких колег (мал.2). Інструкція з військової форми одягу для Сухопутних військ № 10300 від 13 червня 2005 р. визначає, що емблемою піхотних підрозділів є "grenade posée sur deux fusils en sautoir, le tout or" (палаюча ґренада накладена на дві схрещені рушниці, вписані в золоте кільце). Документ не наводить жодних пояснень щодо використаних у емблемі елементів, зокрема, не уточнює тип рушниці. Очевидно, що сама емблема вже офіційно існує не один рік і французькі піхотинці активно використовують її на своєму однострої. Окрім того, майже всі емблеми французького війська використовують кільце золотого чи срібного кольорів із вписаними у них елементами, характерними для відповідного роду військ.

У той же час, порівнюючи український проект та французький оригінал, стає зрозуміло, що різниця між ними лише в деталях: спусковому механізмі козацького мушкета, особливостях ствола чи приклада. В українському варіанті композиція накладена на золоте кільце, а у французькій – вписана у нього. Звісно, добре роздивитися ці дрібниці можна хіба що на екрані монітора. Проте, як засвідчує досвід виготовлення елементів військового однострою в Україні:

- навряд чи виробники нагород врахують ці особливості при виготовленні металевих емблем на комір та беретних знаків;

- навряд чи тилові служби будуть замовляти сотні тисяч металевих емблем та беретних знаків у провідних українських виробників нагород для централізованої видачі цих елементів на військових складах;

- навряд чи українські військовослужбовці підуть свідомо до військторгів купувати дорогі металеві емблеми та знаки, коли у них з’явиться можливість придбати ці ж елементи виготовлені з пластмаси за меншою ціною.

Навіть за умови, якщо до військ справді почнуть надходити емблеми та знаки, виготовлені виключно з металу і в точній відповідності до малюнка, постає інше питання. Чи можна буде чітко ідентифікувати два однакових знака чи емблеми на відстані хоча б до 10 метрів? Навряд чи. Особливо це стосуватиметься спільних українсько-французьких маневрів, які неодмінно матимуть місце з огляду на наміри України вступити до Північноатлантичного альянсу. Відтак непорозумінь не уникнути. До того ж, “французькі” кільця, крім емблеми для механізованих військ, присутні ще на чотирьох проектах беретних знаків і відповідно емблем на комір, що аж ніяк не грає на користь майбутнім, суто “українським” розробкам.

Виходом з цієї ситуації може бути доопрацювання емблеми для механізованих військ за двома шляхами: по-перше, це зміна геометрії розташування використаних у проекті елементів, по-друге це повна відмова від ідеї з кільцями і заміна їх на вінки з калинового листя, чи використання калинового листка спільно з ґренадою та козацькими мушкетами. За прототип можна використати малюнок загальновійськової емблеми військовослужбовців, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1386. Ця емблема виконана у вигляді пучка трьох листків та двох кетягів калини, перев’язаних стрічкою, на тлі двох схрещених мечів вістрями вгору. Комбінуючи розміщення мушкетів (гвинтівок), листків калини та ґренади можна створити дійсно неповторний малюнок емблем та беретного знака для українських механізованих підрозділів, який не має аналогів у європейських арміях (мал. 3).

Тим більше, що підписаний альбом з малюнками, як засвідчують соцмережі, не є догмою. Ми вже стали свідками, як зазнали змін емблема на комір та беретний знак для ракетних військ та артилерії. До переліку емблем додали вже і емблему для гірської піхоти.