Максим Хорошунов (Київ) 

Оса як об’єднуючий символ частин протиповітряної оборони Сухопутних військ ЗС України

 Надруковано: Знак. – 2019. – Ч. 79. – С. 8–9.

малюнок 1

“Ребрендинг” військового однострою триває, тож кількість його нових елементів періодично збільшується. Насамперед це стосується нарукавних емблем частин. І це не дивно, адже з новим парадним чи повсякденним обмундируванням виникає бажання отримати також нову символіку. Не стали винятком і військовослужбовці 38-го зенітного ракетного полку Оперативного командування (ОК) “Південь”.

Загалом, 38-й зенітний ракетний полк – частина відносно молода. Його було створено у 2016 р. на базі 2-го дивізіону 1039-го зенітного ракетного полку, що дислокується на Дніпропетровщині. Потреба в новій частині була очевидною. На той час в Сухопутних військах ЗС України завершувалось формування чотирьох оперативних командувань. В кожному з них належало мати частину протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ). Після завершення всіх організаційних заходів полк передислокували на Одещину.

Попіклувались оборонці повітряного простору і про власну символіку. Перша нарукавна емблема полку виглядала доволі архаїчно. Її створили на основі символіки 1161-го зенітного ракетного полку, розформованого у 2001 р. Цей полк входив до складу 28-ї механізованої дивізії та розміщувався у с.Чорноморське (Одещина). Його нарукавна емблема була виконана в єдиному “дивізійному” стилі й відрізнялась лише наповненням та колористикою. Центральний елемент емблеми становила оса, яка уособлювала зенітний ракетний комплекс 9К33 “ОСА” – озброєння частини. Оса розміщувалася на тлі схрещених гарматного ствола з ракетою і лука зі стрілою, які вказували на специфіку діяльності полку та його належність до ППО СВ. Вище цієї композиції розміщувався номер частини, Державний герб та синьо-жовті стрічки, а нижче – малинова стрічка з назвою. Зображення морських хвиль та сонця у нижній частині щита емблеми відображали розташування на узбережжі Чорного моря (мал. 1).

Новий 38-й зенітний ракетний полк розмістився на фондах колишньої 28-ї механізованої дивізії у с.Чорноморське. Мабуть, саме тому командування частини вирішило не вигадувати нічого нового, а використати емблему попередників. Відмінності полягали в заміні номера “1161” на “38” та розміщенні у верхній частині щита гербів Одеської області та с.Чорноморське (мал. 2). Відтворення колишньої емблеми мало на меті підкреслити спорідненість двох полків, жодним чином не пов’язаних між собою. Нарукавні емблеми замовляли в місцевих виробників лише у “захисних” кольорах та носили виключно на польовому обмундируванні.

малюнок 2

Однак навесні 2019 р. виникло бажання оновити символіку. У полку вирішили не чекати, поки у співробітників Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення (ГУ РСМЗ) ЗС України та “волонтерів” дійдуть руки до їх частини. У Києві були надто вже заклопотані розробкою символіки для частин Сил спецоперацій та Десантно-штурмових військ, якою, до слова займаються вже третій рік поспіль. Тож командування полку звернулось по допомогу до однієї з приватних фірм Львова, що спеціалізується та виготовленні військового спорядження “СИМВОЛІКА”. На підприємстві підготували цікавий малюнок, за яким і був виготовлений великий тираж нарукавної емблеми як у кольоровому, так і захисному вигляді.

Нова емблема полку мала в своїй основі трикутний щит із заокругленими боковими сторонами, що відповідав базовому зразку, передбаченому для нарукавних емблем всіх частин СВ ЗС України. Поле щита поділялося по вертикалі на червону та чорну половини. Червона  символізувала належність до ППО СВ. Військовиків цього роду військ, відповідно до наказу Міністерства оборони від 20 листопада 2018 р. № 606, відрізняє червоний Тризуб на рукаві. Центральним елементом емблеми стало зображення оси, яка вказувала на основне озброєння частини. Над щитом розташували чорну дугоподібну стрічку з написом “VECTOR OF VICTORY” (мал. 3). Емблему одразу почали активно використовувати.

малюнок 3

Проте, навряд чи вона буде офіційно затверджена у такому вигляді. Аналіз нинішніх тенденцій розвитку військової символіки засвідчує, що шанс на затвердження мають лише емблеми, розроблені ГУ РСМЗ. І це при тому, що якість їхнього виконання, подеколи, в рази поступається зразкам, розробленим у частинах. Тож імовірність того, що 38-й зенітний ракетний полк “узаконить” свою символіку – практично нульова. Окрім того, співробітники ГУ РСМЗ не намагаються підходити до питання комплексно. Нарукавники розробляються виключно для конкретної військової частини, не беручи до уваги той факт, що, крім підпорядкованості командуванню чи виду, частини ще й відносяться до тих чи інших родів військ. Також їх може об’єднувати озброєння, яким вони володіють, та завдання, які вони виконують. Це стосується, зокрема, частин ППО СВ.

А якщо подивитись на ситуацію комплексно?

Станом на середину 2019 р. до складу СВ ЗС України входить чотири зенітних ракетних полка ППО СВ – по одному на оперативне командування. Усі вони озброєні ЗРК 9К33 “ОСА” та його модифікаціями. То чому б не об’єднати ці споріднені військові частини ще й одним комплексом нарукавних емблем? Тим більше, що зробити це досить легко, якщо спиратися на досвід 38-го зенітного ракетного полку. Необхідно лише “підтягти” емблеми у геральдичному плані, з урахуванням територіальної чи муніципальної геральдики за місцем дислокації. Цей момент також категорично відкидають у ГУ РСМЗ. Натомість місцева геральдика лише урізноманітнить нарукавники захисників українського неба. При цьому базовим залишатиметься червоний колір, який підкреслюватиме приналежність частини до ППО СВ.

Наприклад, доопрацювавши вельми вдалий малюнок нарукавної емблеми 38-го окремого зенітного ракетного полку, її можна зробити цілком прийнятною для подальшого затвердження. Зокрема, відмовитись від ділення щита по вертикалі й розділити його по діагоналі: з правого верхнього кута до лівого нижнього. Чорний колір доцільно змінити на блакитний. Такий спосіб ділення щита та колір присутні на гербі с.Чорноморське. Зображення оси можна не змінювати. Гасло варто перекласти державною, українською мовою: “ВЕКТОР ПЕРЕМОГИ” (мал. 4). Таким чином, запозичення елементів територіальної геральдики та поєднання їх з напрацюваннями частини дають дійсно хороший результат.

малюнок 4

За таким же принципом можна підійти до cтворення нарукавних емблем інших полків ППО СВ. Наприклад, для 39-го зенітного ракетного полку ОК “Захід”, який дислокується у місті Володимир-Волинський, доцільно використати елементи міського герба. Йдеться про спис та щит, які на гербі тримає Св. Юрій. Цей щит має червоне поле зі срібним хрестом, що є гербом Волинської області. Якщо “озброїти” осу списом та щитом, виходить досить цікавий мотив на тему ППО. Оскільки сьогодні полк не має жодного слогану або гасла для підкреслення своєї ідентичності, волинським зенітникам можна запропонувати напис “ВОЛИНСЬКІ ОСИ” (мал. 5).

малюнок 5

Не стане винятком і 1039-й зенітний ракетний полк ОК “Схід”, який дислокується у смт. Гвардійське. Впродовж двох десятиліть полк використовує нарукавну емблему, розроблену ще за часів, коли він входив до складу 93-ї механізованої дивізії. Дивізії вже давно немає, однак у полку досі шанують звичний для себе нарукавник. Складним для застосування є герб селища, на якому присутні сонце, що сходить, емблема СВ ЗС України та “георгіївська стрічка”. Тому в нарукавній емблемі краще доповнити осу лише зображенням сонця, що сходить. В результаті отримуємо простий та зрозумілий нарукавник. На дугоподібній нашивці доречно дати девіз, який військовики дуже полюбляють ще з часів перебування полку в складі 93-ї дивізії: “НЕ НАСТУПИ” (мал. 6).

малюнок 6

Нарешті, для 1129-го зенітного ракетного полку ОК “Північ”, який дислокується у Білій Церкві, можна використати зображення трьох стріл з герба цього міста. Стріли найліпше виглядатимуть позаду комахи, підкреслюючи готовність до пострілу. В такий спосіб отримаємо емблему з акцентом на місце дислокації частини та бойовий дух білоцерківських зенітників. Написом на додатковій нашивці може бути “ЗА ЧЕСТЬ І СЛАВУ” (мал. 7). Це гасло тривалий час використовувалось в полку від часу його перебування у складі 72-ї механізованої дивізії. На жаль, згодом його забули.

малюнок 7

Таким чином, символіка частин ЗС України взагалі та ППО СВ зокрема сьогодні перебуває на етапі глибокого реформування. На жаль, цей процес повільний, заполітизований та відбувається епізодично, в залежності від потреби. У той же час, розробка нової символіки військових частин вимагає комплексних підходів. А саме – визначення базових елементів та символів, що підкреслювали б спорідненість частин та підрозділів, особливо тих, які належать до відносно невеликих родів військ. Для полків ППО СВ, яких всього чотири, таким об’єднуючим елементом може бути зображення оси. Тим більше, що на сьогодні це основний вид їхнього озброєння. Але навіть якщо озброєння зміниться, зображення комахи відповідатиме духу військовиків та вказуватиме на зенітні комплекси, якими вони оперували не один десяток років. Додасть колориту і геральдика міст, селищ де дислокуються полки. А войовничість підкреслять девізи, які в ряді випадків вже стали традиційним.

Саме за таким принципом бажано створювати національну військову символіку, об’єднану за тематикою та наповненням, віддзеркалюючи місцеву геральдику й традиції Українського війська, які розпочались куди раніше, ніж у 2014 р.