Олександр МУРАВЙОВ

 начальник відділу військової символіки

та геральдики ЗС України

Традиції в металі

Надруковано: Газета "Народна Армія" 2007.06.23

(натисніть на зображення, щоб побачити фотографію більшого розміру)

         Ставши курсантами Київського вищого військового інженерного двічі Червонопрапорного училища зв'язку ім. М.І.Калініна (КВВІДЧУЗ) ми, наче губка, всотували в себе традиції радянського офіцерства і, разом з тим, не менший інтерес у нас був до офіцерських традицій взагалі. Ось у наших навчальних корпусах на Печерську до революції розташовувалося 1-ше Київське Костянтинівське військове училище. По крихтах, з художньої та історичної літератури, нечисленних публікацій в періодиці, ми визбирували все, що було пов'язано з офіцерським життям тих часів. Музиканти нашого духового оркестру відтворили марш Костянтинівського училища "Гренадер". На парадах під час проходження наших "коробок" він привертав особливу увагу своєю нестандартністю.

         Відомо, що у збройних силах Російської імперії на початку XX ст. відбувалося масове введення т.зв. "полкових" нагрудних знаків. Такі знаки військових академій та училищ носили як їхні випускники, так і офіцери та класні чини постійного складу. З цим було пов'язано багато цікавих традицій. Наприклад, випускник Пажеського кадетського корпусу, знаком якого був маленький білий мальтійський хрест, міг звертатися до людини, що носила такий самий знак, на "ти", незважаючи на вік, службове становище чи, так би мовити, ступінь знайомства. Знаки по закінченню військових навчальних закладів були також в Українській Народній Республіці та Українській державі. Як і за часів Російської імперії, кожен з них мав оригінальний вигляд. Державні символи в таких знаках часто поєднувалися з елементами, пов'язаними з добою Козаччини (булава, бунчук, шабля, прапор).

         За Союзу нагрудні знаки випускників військових навчальних закладів також мали оригінальний вигляд, та поступово все звелося до стандартних, безликих ромбів. На жаль, ця практика успадкована і сьогодні.

         Проте офіцери прагнуть мати власний "фірмовий" знак. Тож до ювілеїв випусків вони їх замовляють.

         Мені відомо, що у Костянтинівському військовому училищі був такий нагрудний знак. Я роздобув його малюнок і взяв за основу при розробці пам'ятного знака для нашого випуску. Це восьмикутна промениста зірка білого металу. У центрі, де був двоголовий орел, на синьому емалевому медальйоні міститься радянська емблема військ зв'язку. Медальйон огортає стрічка, що покрита червоною емаллю, на ньому - роки навчання та відповідна абревіатура назви училища (за останні 16 років вона змінювалася тричі). Нижче - червоний щиток з номером курсу. Знак такий, що годиться для будь-якого року випуску - треба лише змінювати напис. Не дивно, що на цей час аналогічні нагрудні знаки замовили для себе випускники близько десяти курсів КВВІДЧУЗу.

         Як бачимо, традиції - річ вельми цікава і, якщо використовувати їх грамотно, ­- дуже корисна.