Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі

Фото військовослужбовця ЗСУ із запропонованим варіантом беретного знаку (натисніть на зображення, щоб побачити фотографію більшого розміру)

Берет справедливо називають найбільш розповсюдженим військовим головним убором в світі. У багатьох країнах берет спочатку встановлювали для "елітних" родів військ, але згодом поширювали на всю армію. Популярність берета пояснюється його зручністю, елегантністю, а також простотою конструкції в порівнянні з кашкетом. Не дивно, що в сухопутних військах збройних сил Німеччини берет практично повністю витіснив кашкет і пілотку.

У збройних силах Радянського Союзу берет був насамперед ознакою приналежності до морської піхоти та повітрянодесантних військ. Але його також носили танкісти (при польовій та спеціальній формах), особовий склад строкової служби надводних кораблів (при робочому обмундируванні), фахівці наземного обслуговування Військово-Повітряних Сил (при технічній формі), нарешті, військовослужбовці-жінки як літній головний убір при всіх формах одягу.

При запровадженні форми одягу військовослужбовців Збройних Сил України в 1994 році було здійснено спробу розширити використання берета: його носіння встановили для офіцерів Сухопутних військ (при літній повсякденній формі в куртці чи сорочці з коротким рукавом), курсантів, солдатів та матросів, а також ліцеїстів. У принципі напрямок був обраний вірно, ось тільки за конструкцією берет наслідував радянські зразки. Більше того, зберігся радянський принцип розміщення знаків розрізнення на береті.

Згодом берети почали робити цільнов'язаними, за зразком західних армій, але знаки розрізнення та принцип їх розміщення не змінилися. Відомо, що за часів СРСР на беретах десантників та морських піхотинців спереду кріпилася кокарда чи емблема, а збоку - так званий "прапорець" червоного кольору з емблемою повітрянодесантних військ або якорем. Коли розроблялася форма одягу ЗС України, цей досвід було взято за основу і бездумно поширено на всі роди військ. Спереду берета встановили носіння нашивної кокарди з полем полинового, блакитного чи чорного кольору, а збоку - прапорця малинового чи блакитного кольору з емблемою спеціальності військовослужбовця. У підсумку виходило три види кокарди і десь півтора десятка видів прапорців! Крім того, зовнішній вигляд нашивних кокард та прапорців важко назвати привабливим. Тому військовики аеромобільних військ зазвичай носять на беретах металеві, пластмасові або вишиті кокарди для кашкетів. При створенні 1-го окремого полку спеціального призначення, що нині називається Президентським, його військовослужбовців вирішили одягнути в малинові берети з синьо-жовтими

прапорцями та кокардами з малиновим полем. Вийшло "масло масляне", адже кокарда та прапорець відображали одне і те саме - приналежність до України.

У збройних силах більшості країн світу на береті розміщується лише один металевий знак, що може позначати державну належність, рід військ або окрему військову частину. Так, у збройних силах Греції на береті носиться знак у вигляді державного герба, а у збройних силах Норвегії беретний знак державної приналежності має вигляд вензеля правлячого монарха у вінку під короною. У збройних силах Німеччини, Італії та Франції на беретах носяться знаки, що вказують на рід військ чи службу. У збройних силах Великої Британії беретний знак може вказувати як на рід військ, так і на окрему частину. Розміщуються такі знаки збоку берета, у більшості випадків - з лівого.

На підставі аналізу світового досвіду фахівцями відділу військової символіки та геральдики розроблено проект беретного знака військовослужбовців ЗС України. Після внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів про форму одягу та знаки розрізнення він замінить нашивні кокарди й прапорці. Беретний знак передбачається єдиний для всіх родів військ і має вигляд Знака Княжої Держави Володимира Великого (Тризуба) у калиновому вінку. Калина є давнім символом України та її війська. Єдиний зразок беретного знака зумовлений не лише міркуваннями економії. На відміну від тих же Німеччини та Італії у ЗС України існує система емблем родів військ на комір чи погони. Тому позначати належність до роду військ ще й на береті нема сенсу. Водночас у перспективі було б непогано розширити кольорову гаму беретів, спираючись на традиційні кольори родів військ, як це зроблено в арміях зарубіжних країн. Наприклад, у збройних силах Польщі використовуються берети зеленого (частини сухопутних військ), чорного (танкові підрозділи), темно-червоного (повітрянодесантні війська), синього (берегова оборона), яскраво-червоного (військова поліція), коричневого (територіальна оборона) кольору. Чому б щось подібне не зробити і в нашому війську?

Запровадження беретного знака дозволить ще трохи наблизити зовнішній вигляд військовослужбовців ЗС України до стандартів НАТО та Євросоюзу. Але зусиль одного лише відділу військової символіки та геральдики в цій справі явно недостатньо. На превеликий жаль, досі не вироблено єдиного погляду на подальший розвиток військової форми одягу. Між тим, перехід до професійної армії рано чи пізно викличе необхідність у розробці нового однострою. Тож над виглядом військовослужбовця ЗС України моделі 2011 р. варто замислитися вже зараз.