Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі

Максим ХОРОШУНОВ
"Народна армія"

Службовий прапор як символ небойових частин

Надруковано: Народна Армія. – 2010. – 10 серпня

На знімку: Михайло Слободянюк з прапорцем навчального курсу підготовки фахівців артилерійської розвідки Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.
Фото автора

   Традиція використання на полі бою замінників бойових прапорів має глибоке коріння, яке сягає наполеонівських часів. Саме тоді у французькій армії з'явилися так звані "фаньони" (буквально – "маленькі прапорці") – шматки матерії з намальованим символом частини, одягнені на піки. Вони замінювали в бою традиційні символи полків – габаритні прапори з великими металевими орлами на держаках. Річ у тім, що при перших поразках полкові прапори почали потрапляти до рук супротивника, завдаючи французьким військам відчутного психологічного удару.
   Практика використання поряд з бойовими прапорами інших колективних символів (прапорців, стягів тощо) міцно закріпилася в іноземних арміях. Що ж до України, то успадкована вітчизняним військом система прапорів має кілька суттєвих недоліків. Детальніше про такі "білі плями" розповів співробітник Наукового центру Сухопутних військ Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, куратор секції військової емблематики та уніформології Українського геральдичного товариства Михайло Слободянюк.
   На його переконання, основним недоліком цієї системи є те, що Бойовий Прапор, наслідуючи радянську традицію, вручається лише бойовим частинам: механізованим, артилерійським, танковим тощо. За такого підходу права на Бойовий Прапор не мають частини логістики, технічного забезпечення, бази і склади, медичні заклади тощо.
   – Світова практика використання прапорів полягає в тому, що забезпечення – важливий елемент, від нього безпосередньо залежить результат війн. Солдат ніколи не зможе виконати поставлене завдання без тилового забезпечення та вчасних розвідданих. Наприклад, під час французьких військових парадів, окрім танків та бронетранспортерів, головною вулицею країни проїжджає техніка військ зв'язку, інженерних військ, підкреслюючи неспроможність ударних з'єднань якісно виконати поставлене завдання без їхньої підтримки, – зазначає Михайло Слободянюк. Постає резонне запитання: як відобразити значимість допоміжних підрозділів, не змінюючи усієї вітчизняної системи прапорів?
Відповідь на нього можна знайти, якщо вивчити досвід армій розвинутих країн, в яких широко використовують стяги та прапорці. Так і Бойовий Прапор не втрачає свого значення та статусу, і решта допоміжних підрозділів не залишаються осторонь.
   Наприклад, таку практику вже кілька років застосовують в Академії Сухопутних військ. Навчальний заклад має Бойовий Прапор встановленого зразка, але й факультети вишу мають власні стяги, що виступають своєрідним еквівалентом Бойового Прапора для небойової частини. Навчальні курси, невеликі підрозділи користуються прапорцями. Тобто та ж система, тільки менша рангом. На відміну від стандартного Бойового Прапора, стосовно якого діють жорсткі умови, стяг може бути меншого розміру, наприклад – метр на метр.
   Стяг пропонується як колективний символ факультетів військових навчальних закладів, окремих тилових батальйонів та дрібних підрозділів. Малюнок на ньому має відповідати чітким інструкціям, аналогічним тим, які діють щодо Бойового Прапора. Наприклад, з одного боку стяга - стандартне зображення для роду військ чи виду ЗС України, до якого належить частина, з другого – встановлена нарукавна емблема або герб частини. Наприклад, 101-ша бригада охорони Генерального штабу ЗС України має і нарукавну емблему, і окремо герб.
   Для рот та батальйонів доцільними будуть квадратні прапорці – 50 см 50 см. І саме тут не варто вводити якусь одноманітність та обмежувати військові колективи у творчості. Важливо не стільки відтворити державні символи, скільки уособити рід військ та специфіку діяльності цього підрозділу. Допомагатиме в цьому традиційна кольорова гама: для десантників – це блакитний і зелений колір, для загально військовиків – малиновий, для танкістів – чорний і малиновий, для артилеристів – червоно-чорний. До речі, розпізнавальні стяги та прапорці в кольорах родів військ існували в армії УНР. Тож нині варто відродити традицію, закладену близько століття тому. Однак обмеження щодо наповнення прапорців усе одно потрібні. На одній стороні доцільно відображати специфіку та завдання підрозділу, а на другій – емблему частини. При цьому специфіка повинна передаватися саме через символи, тут не можна давати волю "дембельським" фантазіям.
   – У цьому плані у Львові зароджується нова військова традиція, для поширення якої необхідні підтримка та час. Академія наче проводить своєрідний експеримент, запровадивши систему стягів та прапорців. Так, факультет на польовий вихід обов'язково бере із собою стяг, який піднімають на флагшток поряд із державним прапором під час першого шикування та знімають по закінченні маневрів у полі. Таким чином під новий символ створюється новий військовий ритуал, що примножує вже існуючі традиції, – пояснює Михайло Слободянюк. – Як мовиться, все нове – добре забуте старе.
   Від місця застосування нововведень залежатиме і роль, яку вони виконуватимуть. Так, стяги та прапорці можна встановлювати в канцелярії командира роти, у світлиці або при вході в розташування та виносити на знаменні події. Для з'єднань – це заходи, пов'язані з навчанням на полігоні, спортивними святами, миротворчими місіями тощо. Тим більше, що стяг не має статусу Бойового Прапора, який належить охороняти, а є символом кількох об'єднаних підрозділів. А прапорці застосовувати там, де виступає один підрозділ – єдиний колектив, що, своєю чергою, покращуватиме його
злагодженість та виховуватиме командний дух.
   Щодо всієї системи прапорів Міністерства оборони, то залишається неохопленим останній рівень – для родів військ – у порівнянні з видовими прапорами, що успішно застосовуються. Наприклад, на плацу частини поряд з державним можна також піднімати і прапор виду чи роду, до якого належить частина, як це роблять в європейських країнах. Так, єдиний родовий прапор, який дійшов з Радянського Союзу та успішно використовується, належить аеромобільним військам. Аналогічно могли б існувати прапори танкових військ, радіотехнічних тощо.
   Залишається недопрацьованою і система штандартів. Правильно було б надати такі символи не лише вищим посадовим особам, але також командирам корпусів та бригад. Тим більше, що об'єднання, якими є корпуси, не мають права на Бойовий Прапор, проте здійснюють керівництво різними родами військ: від аеромобільних до зв'язківців. Не мають штандартів і командири повітряних командувань, військово-морських баз, Військової служби правопорядку та інші структури, якими керують безпосередньо командувачі видів та вище військове керівництво оборонного відомства. Їхнє створення та використання підкреслило б значимість роботи, яку вони виконують, та надало б їм символічного значення, як це заведено в усьому світі.
   З цього приводу висловлюються і фахівці Відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України.
   – Безперечно, ініціатива Академії Сухопутних військ щодо започаткування системи стягів факультетів та прапорців підрозділів заслуговує на підтримку. Цей досвід варто поширити й на інші військові виші. Питання щодо створення прапорів для військових частин, яким не може бути вручений Бойовий Прапор, нині перебуває у стадії опрацювання. Відділом військової символіки та геральдики ініційоване внесення низки змін до Указу Президента України N 550 від 20 червня 2006 р., яким затверджено базовий зразок Бойового Прапора, – зазначає заступник начальника відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу ЗС України, кандидат історичних наук Микола Чмир. – Зокрема, передбачена можливість встановлення для таких військових частин так званих службових прапорів. Вони покликані бути своєрідними аналогами бойових прапорів. Службові прапори вже не перший рік існують у СБУ та МНС. Що ж до штандартів, то перелік посадових осіб, які мають на них право, чітко визначений Указом Президента України від 30 листопада 2000 р. N 1271 "Про геральдичні знаки – емблеми та прапори центральних органів виконавчої влади України", тому це питання можливо корегувати лише на найвищому рівні.