Михайло СЛОБОДЯНЮК (Львів)

Нова нарукавна емблема Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного: є питання…

Надруковано: Знак. – 2025. – Ч. 98. – С. 10–11.

Однією з характерних особливостей процесу розвитку Збройних Сил України за останні 30 років є їхня нова військова символіка. Основну роль в цьому нині відіграє нарукавна емблематика військових частин. Саме вона є найбільш поширеною серед військ, і саме вона, в принципі, формує уявлення про військо України як європейської армії. За роки, що минули з часу формування українських національних Сил оборони, накопичилося достатньо матеріалу (джерел, досліджень, фотографій, свідчень військовослужбовців) для ретельного аналізу процесу розвитку нарукавної емблематики ЗСУ. Науковий аналіз полягає у висвітлені як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, які впливають на розвиток військової символіки в Україні. У цій статті зосередимося на існуванні, на жаль, саме суб’єктивних факторів, які часто не дуже видно дослідникам, але які сильно впливають на процес розвитку нарукавної емблематики в Україні.

Згадані суб’єктивні фактори, на мій погляд, складаються з декількох напрямків, але головною характерною рисою є часта зміна нарукавної емблематики частин. Вона викликана в першу чергу тим, що в центрі прийняття рішень щодо військової символіки, яким нині є Міністерство оборони України у Києві, а також у київському середовищі навколо цього органу, склалися декілька груп впливу, які, на жаль, досить сильно конкурують між собою. Це викликає часті зміни емблематики частин. Причина проста: не встигає одна група розробити і затвердити нарукавну емблему (або інший символ), як друга група починає негайно її критикувати, а далі, маючи вихід на керівництво, розробляє інший зразок, який і подає на затвердження Головнокомандувачу Збройних Сил України. В результаті деякі бригади Сухопутних військ Збройних Сил України вже декілька разів поміняли свої нарукавні емблеми, і, що характерно, всі вони мають статус затверджених, і жодна так і не скасована!

Крім того, до суб’єктивних факторів відноситься ставлення до нарукавної емблематики командування військових частин. Кожен командир, який приходить на посаду, має власні погляди на цю символіку, власні смаки, тому часто негайно бажає замінити нарукавну емблему, розроблену при його попереднику, і взамін надати свою (щоб про попередника й не згадували…). Сприяє цьому те, що емблеми не видаються від держави, а мають виготовлятися за кошти самих вояків. Тому вони й вибирають, що їм носити, а що ігнорувати.

Всі ці згадані суб’єктивні фактори об’єдналися в процесі отримання нової нарукавної емблеми НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного на початку 2025 р. Все почалося з досить прагматичної дії. Герб НАСВ, який використовували в академії з 2009 р.¹, при застосуванні його у вигляді розпізнавальної нарукавної емблеми виявився не дуже вдалим для цієї ролі. В кольоровому вигляді ще можна було на відстані розрізняти його деталі, але коли почали в основному виготовляти і носити емблеми у захисному варіанті, та ще з використанням улюбленого київськими розробниками “темного полину”, то зрозуміти, що курсанти носять на рукавах стало майже неможливо навіть впритул. Тому у заступника НАСВ з морально-психологічного забезпечення полковника Д. Бучка у 2023 р. виникла ідея створити нову нарукавну емблему, яка б чітко відрізняла курсантів академії від військовослужбовців інших навчальних закладів, та мала б хорошу розпізнавальну здатність. Тож вирішили, що нарукавна емблема буде нести лише один символ – геральдичну фігуру з герба почесного шефа академії, гетьмана Петра Сагайдачного (мал. 1).

Мал.1

Такий принцип побудови нарукавної емблематики на цей час вже існував у бригадах Сухопутних військ, де на щиті зображали лише геральдичну фігуру з герба шефа з’єднання (короля, князя, гетьмана або отамана). При цьому була врахована потреба курсантів – майбутніх офіцерів, виховуватися в дусі поваги до свого роду військ. Тому передбачалося, що цю нарукавну емблему курсанти факультету бойового застосування військ (механізованих військ, піхоти) будуть носити на щиті свого кольору – синього. Відповідно, курсанти факультету ракетних військ і артилерії будуть носити емблеми на червоному щиті, факультет Сил підтримки (майбутні офіцери інженерних військ) – на чорному, а курсанти Інституту морально-психологічного забезпечення, які не мають для своїх професій власних кольорів – на загальновійськовому малиновому кольорі. А “темний полин” залишався для офіцерів управління та підрозділів забезпечення навчального процесу. Для перевірки правильності ідеї у львівських фірмах виготовили зразки і після цього пропозиції відправили до Києва для розгляду та затвердження.

А далі спрацював той самий суб’єктивний фактор, про який вже було згадано: в Києві не підтримали пропозиції, а вирішили надати академії свої. Художник О. Руденко намалював комплекс символіки академії², який включав нову нарукавну емблему (мал. 2), що за композицією базувалася на вже існуючих на той час емблемах військових ліцеїв імені Богуна в Києві та Героїв Крут у Львові (а у жовтні 2023 р. був підготовлений малюнок і для ліцею НАСВ, який повторив О. Руденко, лише форма меча була іншою).

Мал. 2

В принципі, емблема, хоча не відрізнялася оригінальністю, була цілком до застосування. На ній ми бачим так званий меч Петра Сагайдачного (хоча історики не впевнені в його автентичності) та герб гетьмана у бароковому щиті. Позитивом стало й збереження старого девізу академії. Ці пропозиції надійшли в академію і використовувалися, правда, не для носіння на формі одягу, а у грамотах та наочній агітації (досить обмежено). Єдиним зразком, який за цим проєктом був створений реально для носіння, стала нарукавна емблема військового ліцею НАСВ. Крім нарукавної емблеми, О. Руденко подав також геральдичний символ академії (використавши при цьому, що досить дивно, круглий щит), проєкти почесного прапора академії, штандартів факультетів, нагрудного знаку академії та факультетів і пам’ятної монети академії. Нарукавні емблеми факультетів були створені за поширеним нині у Збройних Силах України принципом побудови гербів, запозиченим з російської імперської територіальної геральдики ХІХ ст., коли щит герба ділили горизонтально на дві частини. У верхній ставили геральдичний символ губернії, а у нижній частині – власні символи міста або села цієї губернії. Саме за цим принципом раніше була побудована система нарукавної емблематики 72-ї та 93-ї механізованих дивізій Збройних Сил України. Тому проєкти О. Руденка мали в верхній частині символи академії, а у нижній частині – власні символи роду військ, до якого відносився факультет. При цьому досить дивною є пропозиція виконання у вигляді “нарукавного знаку”, так як носити їх на формі одягу курсанти права не мали! Напевно, потрібно було вести мову про емблеми факультетів, а не “нарукавні знаки” (ще один радянський термін, який прижився у мові київських спеціалістів).

Але у цей час в академії змінилося керівництво, і за вже згаданим принципом (вплив командирських смаків), негайно вирішили змінити символіку НАСВ. За свідченнями військовослужбовців академії, була дана команда на факультети розробити проєкти нової нарукавної емблеми. В результаті на Вченій раді академії розглядали два основні варіанти, з яких треба було обрати один. Перший варіант (мал. 3) створено на основі сюжету, який вже був відомий з розробки нарукавної емблеми для 67-ї окремої механізованої бригади та ще деяких частин.

Мал.3

Другий варіант мав більш оригінальні символи (мал. 4). Саме він і був затверджений Вченою радою для застосування і носіння військовослужбовцями академії, виготовлений і реально введений в академії.

Мал.4

Проте, до нової нарукавної емблеми відразу виникла низка питань. В першу чергу, незрозумілим є застосування щита чорного кольору з помаранчевою облямівкою. Справа в тому, що в Сухопутних військах Збройних Сил України чорний колір є кольором танкових військ. Але як раз саме в цей час академія припинила готувати танкістів! Можливо, поєднання чорного та помаранчевого (вогняного) кольорів мало свідчити про артилерію, але це знову є копіюванням російських імперських символів. Фігури в щиті також мало що говорять про приналежність вояка саме до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. По суті, вони є символами, які добре підійшли б для якогось танкового або протитанкового підрозділу, але не для Національної академії, яка об’єднує підготовку офіцерів для трьох основних родів військ Сухопутних військ і ще низки військових професій у Збройних Силах України. До речі, нарукавну емблему носять всі курсанти однаковою, тому розрізнити їх за бойовими спеціальностями неможливо, що стало ще одним негативним фактором на шляху виховання поваги до свого роду військ.

Тому можна зробити висновок: нова емблема, на жаль, не відображає специфіку Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вона краще підійшла б для якоїсь невеликої танкової частини, тому варто її замінити на більш гідну.

_________

Примітки:

¹ Знак. – 2009. – Ч. 48. – С. 9–11.

² Однороженко О., Поцелуйко В., Руденко О., Шереметьєв О. In Hoc Signo Vinces. Історія підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України в знаках і символах. – Х., 2025. – С. 379–387.