| Новини | Історія | Командири | Війська | Мультимедія | Однострій | Бібліотека | Форум | Посилання |
Михайло Слободянюк (Львів)
Надруковано: Знак. – 2017. – Ч. 72. – С. 9-10.
По закінченні Другої світової війни на територію України, разом з військами
Червоної Армії, які виводилися з Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Австрії та
Польщі, повернулися також частини урядового зв’язку, які на той час мали назву
“війська урядового “Високохвильового” (“ВХ”) зв’язку Міністерства Державної
Безпеки СРСР”. Завданням таких частин було забезпечення уряду СРСР
безпосереднього захищеного від прослуховування зв’язку з командуванням об’єднань
та з’єднань Червоної Армії (в основному до фронту і армії включно, а в багатьох
випадках – і до окремого корпусу або дивізії). Ці частини лише частково
підпорядковувалися на фронті армійському керівництву (в основному у питаннях
дислокації та забезпечення всім необхідним), а головними їх начальниками були
керівники МДБ СРСР, тож вони мали певну автономію.
Низка таких частин була
передислокована на територію Західної України 1945 р. Вони виконували свої
обов’язки потягом всього періоду до 1991 року, коли всі частини на території
України перейшли під її юрисдикцію та були включені до складу Служби Безпеки
України, під керівництвом управління військ Урядового зв’язку Головного
управління урядового зв’язку СБУ.
Протягом 1998–1999 рр. деякі з них змогли
створити власну нарукавну символіку. Для цього вони зверталися до львівської
фірми “Юля-Біотоп” (у подальшому – “Юля”).
Першою частиною серед них став 4-й
територіальний вузол урядового зв’язку у Рівному. Історія частини починається
тоді, коли під час відновлення у складі Червоної Армії корпусної ланки
управління для новосформованого 24-го стрілецького корпусу (ІІ-го формування) на
початку 1943 р. створили й 361-й окремий батальйон зв’язку. Частина протягом 14
березня 1943 р. – 11 травня 1945 р. входила до складу Дієвої армії і брала
участь у бойових діях проти німецьких військ. За відзначення в боях батальйон 23
травня 1945 р. нагородили орденом Червоної Зірки . 1945 р. батальйон (в/ч
41547), разом з управлінням 24-го стрілецького корпусу 13-ї армії, прибув до
міста Володимира-Волинського. Однак 25 серпня 1946 р. 24-й стрілецький корпус
розформували, а батальйон передали до 27-го стрілецького корпусу тієї ж армії.
Але управління 27-шго корпусу знаходилося у місті Луцьку, тому і батальйон
перевели до Луцька (вул. Володимирська, в/ч 5). 1 липня 1956 р. управління 27-го
стрілецького корпусу розформували, і батальйон передали до складу Комітету
Державної Безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР . У КДБ його перетворили
спочатку у 361-й окремий батальйон зв’язку КДБ, а далі – на 2-й окремий
батальйон урядового “ВХ” зв’язку (в/ч 9758) . До 10 жовтня 1958 р. батальйон
переформували у 31-й окремий полк військ урядового “ВХ” зв’язку КДБ при РМ СРСР
(в/ч 9758, а далі – в/ч 04151) у Луцьку. 1 вересня 1960 р. полк перевели до
Рівного, де частина і знаходиться досі . 24 грудня 1960 р. полку передали у
спадок орден Червоної Зірки, яким свого часу був нагороджений 361-й батальйон, і
назва полку стала “31-й окремий ордена Червоної Зірки полк військ урядового “ВХ”
зв’язку КДБ при РМ СРСР”. У воєнний час полк повинен був перетворитися у 57-у
окрему ордена Червоної Зірки бригаду військ урядового зв’язку, але, на щастя,
війни не було, тому полк такі залишився полком. Таким він потрапив до складу СБУ
незалежної України. Спочатку його позбавили радянської нагороди, він став просто
31-м окремим полком урядового зв’язку, а до 1 жовтня 1998 р. його перетворили на
4-й територіальний вузол урядового зв’язку. Указом Президента України №
1173/2000 від 30 жовтня 2000 р. йому повернули радянський орден і його назва
стала “4-й територіальний ордена Червоної Зірки вузол урядового зв’язку Служби
Безпеки України”. При створенні Державної служби захищеного зв’язку та захисту
інформації вузол передали до її складу.
Вперше вузол звернувся по
виготовлення власної нарукавної емблеми до ТзОВ “Юля” у березні 1999 р. При
цьому з частини передали створений невідомим наразі військовослужбовцем частини
малюнок, який 6 листопада 1998 р. був затверджений командиром частини (мал. 1).
Менеджер фірми З. Галишинець з приводу виготовлення нарукавної емблеми звернувся
з порадою до мене, і як підготував свій варіант емблеми на основі малюнку з
частини. Зображення з сюжетом герба Рівного залишилося (до речі, такий варіант є
досить рідкісним для України), але специфіка завдань частини була передана не
звичайною емблемою військ зв’язку, а символом у вигляді лицарської латної
рукавиці (що мало означати захищеність зв’язку), яка тримає блискавки. Додали
також девіз частини, який спочатку був запропонований як “ЗВ’ЯЗОК – НЕРВ АРМІЇ”.
16 березня 1999 р. на комп’ютері фірми підготували малюнок (мал. 2), а 17
березня додали до нього, на прохання командування, стрічку ордена Червоної Зірки
(мал. 3). У такому вигляді малюнок (розфарбований вручну, оскільки кольорових
принтерів у ТзОВ “Юля” на той час ще не було) передали в частину. Там в цілому
погодилися, але попросили додати рік заснування частини “1943”, що й зроблено 23
квітня 1999 р. (на стрічці ордену). Далі в частині забажали, щоб цифри року
перенесли зі стрічки під стрічку, а також замінили девіз на “БЕЗПЕЧНІСТЬ.
НАДІЙНІСТЬ”. У такі подачі нарукавну емблему 6 травня 1999 р. виготовили спершу
в кольоровому вигляді, а далі – й захисну (мал. 4). Кольори емблеми: тло – синє
(волошкове, цей колір є знаком належності до СБУ; крім того, основою емблеми є
герб Рівного, а він також має синій щит; хоча первісний проект був на тлі
малинового кольору, але в частині обрали синій); вежа срібна (біла), рукавиця –
сталева (сіра), блискавки – золоті (жовті). У зеленій основі герба – червоний
напис девізу “БЕЗПЕЧНІСТЬ. НАДІЙНІСТЬ”, у верхній – золотий (жовтий) напис
“УРЯДОВИЙ ЗВ’ЯЗОК”. Кант емблеми подвійний, блакитно-жовтий. Дата “1943” –
золота (жовта), стрічка – кольорів ордена Червоної Зірки (крапово-сіро-крапова).
Примітки:
1.Директива Генерального штаба
СССР от 30 декабря 1970 года № Д-068. Приложение. Перечень № 22 отдельных
батальонов, дивизионов, рот, колонн и отрядов связи, входивших в состав
Действующей армии в период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. – Москва,
1970. – С. 81.
2. Гриневич М. Гідні спадкоємці бойових традицій // Армія
України. – 2001. – 17 січня. – С. 2.
3. Директива Головного штабу Сухопутних
військ від 19 квітня 1956 р. за № ош(1) 290045.
4. Архів Західного
оперативного командування (колишній архів ПрикВО) . – Ф. 898. – Оп. 42411 с. –
Спр. 1. – Арк. 13, 204.
5. Наказ КДБ при РМ СРСР від 27 серпня 1958 р. №
0336; Директива начальника військ урядового “ВХ” зв’язку від 9 вересня 1958 р. №
25/03844.
6. Директива ГШ ЗС СРСР від 21 травня 1960 р. № 68047.
