Нова нарукавна емблематика частин армійської авіації

Нова нарукавна емблематика частин армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України

Досвід бойових дій в Афганістані та широке застосування вертольотів в армії США показало, що вертоліт – вкрай ефективний засіб підвищення мобільності частин сухопутних військ. А для цього потрібно було включати полки вертольотів до складу сухопутних об’єднань (армійських корпусів) і навіть у дивізії. Тому всі вертолітні частини колишньої Радянської армії на території України до кінця 1991 р. увійшли до складу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нині армійська авіація Сухопутних військ ЗСУ має у своєму бойовому складі чотири бригади армійської авіації (11-а, 12-а, 16-а та 18-а), 8-й командний пункт армійської авіації та 57-у авіаційну базу (регламенту, ремонту, зберігання та утилізації).

На першому етапі після перетворення полків у бригади армійської авіації частина з них (11-а та 16-а бригади) продовжували носити свої старі нарукавні емблеми. У 12-й бригаді армійської авіації для нового статусу частини була перероблена стара емблема полку (автори М. Слободянюк та Р. Крупа, мал. 1). А новоутворена 18-а бригада армійської авіації власними силами розробила та виготовила нарукавну емблему (мал. 2).

У 2017 р. розпочався процес зміни нарукавної символіки в частинах ЗСУ групою реформаторів на чолі з В. Гайдукевичем, які, користуючись своїми тісними зв’язками з тодішнім президентом України П. Порошенком, змогли створити спеціальний орган – Відділ розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового майна Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ на чолі з полковником І. Непотою (який згодом був усунутий з посади). Нова концепція нарукавної емблематики, розроблена авторами, була явно запозичена з армії США, і передбачала створення для частин розпізнавальних знаків, умовних символів, достатньо мало пов’язаних із родом військ, місцем дислокації та традиціями військ. Протягом 2018–2021 рр. майже всі ці частини армійської авіації отримали нові нарукавні емблеми.

Для 8-го командного пункту армійської авіації розроблено і впроваджено нарукавну емблему (мал. 3), значення символів якої не лише для більшості фахівців, але й для самих військовослужбовців частини була не зовсім зрозумілою. У цей же час 18-а бригада АА спробувала, як можна здогадатися, власними силами, розробити свою нову нарукавну емблему з використанням доведених до військ вимог розроблених 14 січня 2020 р. “реформаторами” “Методичних рекомендацій щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України”. В результаті світ побачили нова емблема (мал. 4), виконана у мінімалістському стилі, яка мала лише зображення вертольота Мі-8 та номер частини. Звісно, така ініціатива розробникам із Києва не сподобалася і була відкинута, тим більше, що ці згадані “Методичні рекомендації…” серед багатьох незрозумілих і недолугих вимог забороняли використовувати у символіці частин зображень реальної бойової техніки (якою пишаються військовослужбовці, так само, як раніше воїни пишалися своїми мечами, шпагами та списами). Також у цьому документі була пряма заборона частинам розробляти і впроваджувати нарукавну символіку самостійно, цю прерогативу тиловики зберегли виключно за собою.

Тому першою офіційно затвердженою 2020 р. нарукавною емблемою стала символіка для 16-ї бригади армійської авіації “Броди”.(мал. 5). На цей час “Методичні рекомендації…” вже стали відомі широкому загалу і були піддані нищівній критиці. Однією з недолугих вимог стала повна заборона використання місцевої геральдики в місцях дислокації частин. Після критики у практичній діяльності Відділу розробки та впровадження військової символіки явно почалися вимушені зміни і це відразу відбилося у їхніх розробках. Тому для 16-ї бригади АА, яка Указом Президента України № 234/2017 від 23 серпня 2017 р. отримала почесне найменування “Броди”, у символіці розробники таки були змушені використати елемент (геральдичну фігуру) герба міста Бродів – геральдичну лілію, правда, дещо спотворену відносно зображення в гербі. Опис нарукавної емблеми зазначає, що “центральним елементом нарукавного знаку є емблема, утворена поєднанням п’яти золотих листоподібних наконечних списів, що є стилізацією несучого гвинта гелікоптера, і срібної лілеї, що є центральним елементом герба м. Броди. Угорі, над щитом, розміщено синю декоративно-інформаційну стрічку із золотим написом “БРОДИ”, який виконано шрифтом “Нарбут Абетка”. Декоративно-інформаційну стрічку краєм оздоблено срібним кантом”.

Власне, тут доречно задати деякі запитання й стосовно почесних найменувань, які отримали бригади армійської авіації. Як вже було зазначено, 16-а бригада АА отримала почесне найменування “Броди”. Але той самий Указ Президента України надав 48-й інженерній бригаді почесне найменування “Кам’янець-Подільська”. То ж виникає логічне запитання: з точки зору правил надання почесних найменувань та здорового глузду треба було прийти до якогось одного рішення. Або “Броди”, тоді 48-а бригада мала іменуватися “Кам’янець-Подільський”, або ж “Кам’янець-Подільська”, тоді й 16-а бригада АА мала б іменуватися “Бродівська”. В подальшому цей принцип ще раз був застосований, коли 11-а бригада АА Указом Президента України № 753/2019 від 15 жовтня 2019 р. отримала почесне найменування “Херсон”. Але для 12-ї бригади АА територіальних назв не знайшлося, тому вона отримала Указом Президента України № 545/2020 від 5 грудня 2020 р. почесне найменування “імені генерал-хорунжого Віктора Павленка”, на честь колишнього командувача авіацією армії УНР. Ще раніше, у рамках декомунізації Збройних Сил України, Указом Президента України № 646/2015 від 18 листопада 2015 р. бригада позбавилася свого почесного найменування радянського часу “Бреславльська”. Автор нічого не має проти надання військовій частині імені героя боротьби за Українську державу часів Української революції 1917–1921 рр. з метою увічнення пам’яті, але вважає, що це ім’я більш доречно було б надати частини, розташованій на Наддніпрянській Україні, наприклад, 18-й бригаді АА у Полтаві. А для розташованої в Галичині 12-й бригади АА краще було б надати ім’я героя з лав Галицької Армії, яка також боролася за Західно-Українську Народну Республіку у цей самий час у союзі з Наддніпрянською Україною. Останньою отримала почесне найменування 18-а бригада АА, яка Указом Президента України № 547/2020 від 5 грудня 2020 р. стала “імені Ігоря Сікорського”, на честь видатного конструктора гелікоптерів у США, українця за походженням.

Наступною затвердженою нарукавною емблемою 2020 р. стала символіка 11-ї бригади армійської авіації “Херсон”. На жаль, цього разу фантазія авторів-розробників (можна зробити висновок із соцмереж, що вона розроблялася під керівництвом В. Гайдукевича) не пішла далі убогого зображення в емблемі великої літери “Х” (мал. 6). Опис зазначає, що “центральним елементом нарукавного знаку є два обернені сплетені шеврони срібного та лазурового кольорів. Емблема символізує взаємодію між армійською авіацією та іншими частинами. Водночас сформована літера “Х” вказує на почесне найменування військової частини “ХЕРСОН”. Щит краєм оздоблено срібним кантом”.

Затверджена 2021 р. нарукавна емблема 12-ї бригади АА (мал. 7) мала зображення фантастичної геральдичної тварини – “летючої срібної віверни”. Віверн (або віверна) – це міфічна тварина з крилами та двома лапами, іноді з хвостом гадюки. Це зображення часто використовувалося в середні віки в геральдиці та у живописі.

За визначенням авторів, “стилізоване зображення віверни, що летить, символізує міць армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, що знищує ворога з повітря. Крила віверни розгорнуті в коло, що символізує ротори гелікоптера, які обертаються у повітрі”. Хоча за твердженнями авторів “нарукавний знак[1] виконаний у кольорах, притаманних кольорам армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України”, але що ж це за кольори – так і не було встановлено жодним документом. Тому розміщення зображення на улюбленому авторами щиті оливкового кольору явно не відповідає твердженню, що це і є “притаманний для армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України” колір. Також надане почесне найменування ніяк не відображене в емблемі.

Останньою створеною нарукавною емблемою стала 2021 р. символіка 18-ї бригади АА (мал. 8). І тут, о диво, автори нарешті змінили свої погляди і застосували центральним елементом символ Полтавської області, символіку з прапора, свого часу розробленого головою УГТ Андрієм Гречилом, правда, подану у формі герба (у синьому щиті золотий лапчастий хрест). Таке рішення значно підняло значення нарукавної емблеми не лише як розпізнавального знаку частини, а й саме “Полтавської” військової частини, чим завжди пишаються наші вояки. Щоправда, і тут надання почесного найменування частині жодним чином не відображене. Натомість на додатковій стрічці даний девіз частини “ВОЛЯ І ВІРА”.

Тут ми знову стикаємося з розбіжностями у побудові нарукавної символіки навіть у межах одного роду військ. Якщо попередні бригади (16-а та 11-а) мали на стрічці свої почесні найменування, то слід було й для інших бригад робити так само: стрічки з написами “ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖИЙ ВІКТОР ПАВЛЕНКО” та “ІГОР СІКОРСЬКИЙ”; або ж, інакше, застосувати девіз частини, як у 18-й бригаді, тоді такі самі девізи мали б бути надані й іншим бригадам. На жаль, автори не замислюються над такими речами…

В цілому позитивним моментом, безумовно, є те, що армійська авіація Сухопутних військ Збройних Сил України отримала майже повну символіку своїх частин. А недоліком залишаються певні сумнівні рішення у розробці самих символів та наданні їм почесних найменувань.

Але створення та удосконалення символіки Збройних Сил України – це не поодинокий акт, а процес, який розтягується в часі на багато років. В ході нього все краще зі створеного, безумовно, залишиться в традиціях українського війська, а всі недоліки, впевнений, в подальшому можна буде виправити, і це обов’язково буде зроблене.

Примітки:

[1] Автори, попри проголошену боротьбу з “радянщиною” у Збройних Силах України, продовжують вперто застосовувати у документації цей радянський термін, який явно не відповідає суті.