Надруковано:
Знак. – 2020. – Ч. 82. – С. 10–11.
Будь-яка війна, крім безпосередньої збройної боротьби на фронті, породжує масу
супутніх явищ. Одними з таких явищ в ході відбиття російської агресії на Сході
України протягом 2014–2020 рр. стала поява величезної кількості зразків
військової символіки, яких раніше не було й які викликані цими боями.
Військова символіка розвивалася у ці роки в усіх напрямках. Це й поява маси
(тисяч!) нових нарукавних емблем, нової польової і повсякденної уніформи з
новим набором емблем, погонів, кокард, беретних знаків. Значно збільшилася
українська військова фалеристика за рахунок не лише появи нових державних,
відомчих та громадських нагород бійцям і командирам, які відзначилися на
фронті, але й відзнак окремих частин та підрозділів. Розвиток отримала також
українська військова геральдика та вексилологія.
Методологія наукового дослідження цього явища вимагає на початковому етапі
провести верифікацію (тобто, встановлення наявності зразків військової
символіки, її приналежності до конкретних військових частин і підрозділів,
визначення реальності використання цих зразків військовослужбовцями на
практиці) та систематизацію всього ареалу відомих зразків військової символіки
як джерел для дослідження подій на фронті та в тилу. Лише після цього стає
можливим якісне дослідження самої символіки, особливо в умовах того, що процес
створення все нових і нових зразків не припиняється ні на мить. Цей процес вже
почався в межах наукових досліджень, які проводять члени Українського
геральдичного товариства (див.: Знак”,
ч. 81).
У цій статті ми хочемо звернути увагу дослідників на ще одну групу військової
символіки, яка належить до нарукавної емблематики. Вона не стосується створення
спеціальних нарукавних емблем бійців у класичному варіанті лише для визначення
їх належності до конкретних частин і підрозділів. Новий різновид нарукавної
емблематики, який з’явився
протягом війни на Сході,
вказує на участь наших воїнів у
боях у певних місцевостях України.
У військовій історії подібні спеціальні символи добре відомі, але вони у
попередні роки в Європі та інших країнах світу створювалися переважно у вигляді
нагородних і пам’ятних нагрудних знаків (орденів, медалей, відзнак, жетонів,
“капенабцайхенів” тощо). Прикладом можуть слугувати радянські медалі з часів
Другої світової війни “За оборону Києва”, “За захоплення Берліна, Відня,
Будапешта” і т. д., аналогічні медалі в інших армій-учасників Другої світової
війни. Відомі подібні відзнаки й у Збройних Силах України, наприклад, відзнаки
“Іловайськ”, за оборону Донецького та Луганського аеропортів, Дебальцевого,
Маріуполя, бої за Слов’янськ і т. п. (див.: мал. 1–2).
Але війна на Сході України породила зовсім новий варіант подібних символічних
знаків. Мова йде про створення бійцями нарукавних емблем із відображенням на
них місць боїв, за які (або в яких) їм довелося героїчно битися з ворогом. Вони
склали зовсім новий різновид нарукавної емблематики Збройних Сил України, якого
раніше не існувало. Тепер уже відомо про понад десяток подібних нарукавних
емблем, створених у різний час і в різних частинах та підрозділах.
Серед подібних зразків – нарукавні емблеми, присвячені обороні Донецького
аеропорту у 2014 р., створені бійцями 72-ї окремої механізованої бригади імені
Чорних Запорожців (мал. 3).
Інші вказують на бої з російським агресорами в районі шахти “Бутівка” на
Донбасі підрозділами тої ж 72-ї окремої механізованої бригади, бійцями 15-го
окремого гірсько-штурмового батальйону (мал. 4), в районі під назвою “Хімікати”
(створена бійцями розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї
окремої механізованої бригади “Холодний Яр”), участь з’язківців того ж 3-го
механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади в боях у районі
Пісків (мал. 5), запеклі бої, які вели вояки 16-го окремого мотопіхотного
батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Виговського в
районі промислової зони Донбасу (так званого “Промберга” біля Авдіївки (мал.
6–8).
Інші нарукавні емблеми свідчать про виконання бойових завдань у певних місцях і
на окремих бойових позиціях. До цього варіанту належать нарукавні емблеми
бійців 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної
бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, які обороняли позицію під
кодовою назвою “Квіточка” (мал. 9), солдатів 92-ї окремої механізованої бригади
імені кошового отамана Івана Сірка на позиції “Колібрі”, добровольців із
Повітряних Сил Збройних Сил України, які сформували окремий батальйон, що
обороняв позиції біля Донецького аеропорту під назвою “Зеніт” (мал. 10),
солдатів 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, які
несли службу на ВОП (взводному опорному пункті) № 28.9.1 (мал. 11), або
солдатів 3-ї роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої
бригади на висоті 9318 біля селища Опитного (мал. 12). Емблема “ВОП РОГОЗА”
стала колективною працею бійців декількох частин: 128-ї окремої
гірсько-піхотної Закарпатської бригади, 24-ї окремої механізованої бригади
імені короля Данила та 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, які, як можна
зрозуміти, послідовно змінювали одне одного на цій позиції.
У деяких випадках з’явилася
ціла серія нарукавних емблем, присвячених одному й тому ж місцю. Наприклад,
бійці батальйону “Айдар” у складі 53-ї окремої механізованої бригади зробили
собі під час боїв на позиції під назвою “Фасад” нарукавну емблему (мал. 13).
Але, коли їх на цій позиції змінили вояки 92-ї окремої механізованої бригади,
то й вони так само продовжили цю традицію: спочатку просто на емблемі “Айдару”
замінили внизу напис на “92 омбр”, а далі й трохи поміняли і саму символіку
(мал. 14).
Мало місце і просте територіальне визначення участі військовослужбовців у боях на Сході України. Наприклад, до цього різновиду належить нарукавна емблема 55-ї окремої артилерійської бригади, яка виконувала бойові завдання в зоні АТО у складі ОТУ (оперативно-територіального угруповання) "Донецьк" (мал. 15).
Власне, цей перелік не є повним, реально цих нарукавних емблем значно більше,
так як дуже часто бійці робили подібні нарукавні емблеми приватно в дуже
маленькій кількості (лише на свій взвод чи роту), тому вони залишилися
практично невідомими для дослідників та колекціонерів. Однак у процесі вивчення
і наукового опрацювання, сподіваємось, цей перелік буде суттєво продовжений.
Подібний різновид нарукавної емблематики має одну характерну особливість, яка
відрізняє його від інших зразків цього виду військової символіки і робить вкрай
важким Для дослідження. Ці нарукавні емблеми мали і мають дуже короткий термін
використання. Як тільки бійці полишають позиції, або переходять на нові, старі
емблеми стають неактуальними, знімаються з рукавів уніформи (або з інших
предметів військового спорядження, де їх носять наші вояки) і далі зникають
назавжди.
Все ж таки цей дуже цікавий і абсолютно новий для української нарукавної
емблематики різновид достатньо “засвітився” на сайтах колекціонерів і на
світлинах бійців, що дає можливість подати його окремим розділом у дослідженнях
того нового у військовій символіці Збройних Сил України, що з’явилося під час
боїв на Сході України при обороні нашої Батьківщини від російської агресії.