Михайло Слободянюк (Львів)

Одна з перших солдатських нагород Збройних Сил України

Надруковано: Знак. – 2015. – Ч. 65. – С. 8-9.

  Питання виникнення та розвитку сучасної української військової фалеристики залишаєтьсяися вельми цікавим для дослідників. Особливо добре йде процес опису та дослідження відомчих нагород Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальників родів військ та служб. Це пов’язане з тим, що створювалися вони після 2000 р. спеціалістами Воєнно-геральдичної служби Генерального штабу Збройних Сил України (пізніше перейменованої у Відділ військової символіки та геральдики) О. Б. Муравйовим і М. В. Чмиром. Цей процес залишив великий масив документів, який включає варіанти, що виникли в ході розробки відзнак, описи, а також відповідні накази про введення їх у дію.tc "Питання виникнення та розвитку сучасної української військової фалеристики залишаєтьсяися вельми цікавим для дослідників. Особливо добре йде процес опису та дослідження відомчих нагород Міністерства оборони України та Гене-рального штабу Збройних Сил України, начальників родів військ та служб. Це пов’язане з тим, що створювалися вони після 2000 р. спеціалістами Воєнно-геральдичної служби Генерального штабу Збройних Сил України (пізніше пере-йменованої у Відділ військової символіки та геральдики) О. Б. Муравйовим і М. В. Чмиром. Цей процес залишив вели-кий масив документів, який включає варіанти, що виникли в ході розробки відзнак, описи, а також відповідні накази про введення їх у дію."

Однак, значний інтерес викликають і інші предмети української військової фалеристики, які з’явились до 2000 р. Цей “романтичний” період у розвитку української військової символіки характерний тим, що відзнаки створювалися у частинах за ініціативи військовослужбовців, котрі там служили. Тому про них не збереглося практично жодної документації, якої або не було взагалі, тому що все робилося за усними розпорядженнями командування чи за замовленнями солдатів, або ж, якщо документація і була, то є практично невідомою широкому загалу дослідників. У результаті ми маємо мінімум інформації про такі відзнаки та нарукавні емблеми.

Тим не менше, ці відзнаки, провісники офіційних символів, які сміливо можна зарахувати до так званої “народної творчості”, важливі тим, що дають можливість зрозуміти процес формування поглядів на сучасну українську військову емблематику.

До таких знаків належить і відзнака 816-го реактивного артилерійського Ельбінгського полку, який дислокувався в Криму, у місті Сімферополі.

816-й артилерійський полк було сформовано 10 липня 1941 р. у місті Боровичі Ленінградської обл. 11 липня 1941 р. його зарахували до складу Дієвої армії. Першим командиром призначено капітана І. Купріянова. 7 березня 1941 р. полк увійшов до складу 281-ї стрілецької дивізії. З 10 вересня 1941 р. брав участь в обороні Ленінграда. Особовий склад полку здійснив важкий марш через Ладозьке озеро, де біля станції Погостя загинув його перший командир. Практично до початку 1944 р. полк вів бої в районі міста Любави. За цей період вогнем своїх гармат знищив до 12 тис. німецьких солдатів та офіцерів, 19 танків, 47 гармат та багато іншої техніки ворога. У січні 1944 р. полк у складі дивізії оволодів містом Любань, за що дивізія отримала почесне найменування “Любанська”. Далі були бої на Карельсьскому перешийку та захоплення Нарви. Після прориву блокади Ленінграда в період з 2 по 30 квітня 1944 р. полк у складі дивізії перекинуто до 2-го Білоруського фронту (281-а стрілецька дивізія входила до 98-го стрілецького корпусу) і далі вів бої з німецькими військами у Східній Пруссії. За відзнаку в боях за місто Ельбінг (нині – польський Ельблонг) полку наказом ВГК № 061 від 5 квітня 1945 р. надано почесне найменування “Ельбінгський” (командиром полку в той час був підполковник Михайло Коростильов). 19 липня 1945 р. в ході реорганізації військ фронту 816-й артилерійський полк передали до складу 126-ї стрілецької дивізії (сд) 54-го стрілецького корпусу. Переформований у 816-й гаубичний артилерійський полк, він увійшов до складу 453-ї артилерійської бригади 126-ї сд. Передислокований разом з дивізією до Таврійського військового округу, він розташувався у місті Сімферополі в Криму. У листопаді 1946 р. полк (в/ч 77643) перетворили у 731-й гаубичний артилерійський дивізіон у складі 28-ї механізованої дивізії. 25 квітня 1948 р. дивізіон увійшов до сформованого 1270-го кадру артилерійського полку, який отримав від цього почесну назву “Ельбінгський”. Від кінця жовтня 1950 р. він знову став 816-м гаубичним артилерійським Ельбінгським полком 28-ї механізованої дивізії, з 1956 р. – 101-ї мотострілецької дивізії (в подальшому перейменованої у 126-у мотострілецьку дивізію). У грудні 1989 р. полк у складі дивізії передали до Чорноморського флоту (дивізія отримала назву 126-ї дивізії берегової охорони). Разом з іншими частинами в Криму військовослужбовці полку прийняли присягу на вірність народові України і були зараховані до складу Збройних Сил України. З 4 липня 1992 р. відповідно до директиви Міністра оборони України полк увійшов до складу 32-го армійського корпусу, перетворившись на 816-й реактивний артилерійський полк¹. У листопаді 2004 р. полк розформовано.

Тим, хто цікавиться військовою символікою, добре відомі нарукавна емблема полку (мал. 1) та нагрудний знак полку (мал. 2).

Однак інтрига полягала в тому, що було невідомим, котрий з них було зроблене першим. Світло пролила публікація військового журналіста Сергія Серюгіна з газети “СІЧ” (“Слава і Честь”) Одеського військового округу (в подальшому – Південного оперативного командування) в Одесі². В ній він повідомляв, в репортажі з Дня частини, що в полку створили особливу форму заохочення: “Тут зробили шеврон³ частини. Нагородження ним вважається великою честю. Її заслужили цього разу молодший сержант А. Биков і рядовий С. Князюк”. Таким чином, з цієї публікації стає зрозумілим, що нарукавна емблема була розроблена раніше 1998 р. (орієнтовно – у кінці 1996 – на початку 1997 р.), а також те, що вона в полку використовувалася для солдатів і сержантів строкової служби як нагорода (вочевидь, як це мало місце в інших частинах, офіцери та прапорщики купляли емблему за власні кошти і для них вона не мала нагородного характеру, а просто свідчила про їхню приналежність до частини).

Наступна стаття того ж С. Серюгіна у 1999 р.⁴ під рубрикою “Відзнаки воїнської звитяги” повідомляла, що в полку в розвиток попередньої практики впровадили нову форму заохочення особового складу – нагородження нагрудним знаком “Ельбінгський реактивний артилерійський полк”. Зовнішній вигляд нагрудного знаку практично повністю повторював вигляд нарукавної емблеми. Але, якщо нарукавна емблема виготовлялась (гаптувалася або друкувалася фарбами на тканині) на сукні чорного кольору, а з кольорових елементів у ній лише троянда вітрів була біло-блакитна, сокіл, гілки обабіч, гармати та Тризуб виготовляли жовтого кольору, а також кольоровими були стрічки кольорів українського Державного Прапора⁵, то нагрудний знак став більш барвистим. Золотий сокіл і чорно-біла троянда вітрів зображалися на тлі синього (в середині) та жовтого кіл, а напис “ЕЛЬБІНГСЬКИЙ РЕАКТИВНИЙ” робили на малиновому тлі, тді, як напис “ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ” був на чорному тлі⁶.

Наголошуючи на вагомості нагороди до неї в частині розробили “Положення про нагрудний знак “Ельбінгський реактивний артилерійський полк”, затверджений наказом командира військової частини В. Гриценка.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАГРУДНИЙ ЗНАК

 “ЕЛЬБІНГСЬКИЙ РЕАКТИВНИЙ

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОЛК”

1. Нагрудний знак “Ельбінгський реактивний артилерійський полк” впроваджується для заохочення солдатів, сержантів та старшин строкової служби.

2. Нагрудним знаком нагороджуються:

- солдати строкової служби, що відзначаються бездоганною військовою дисципліною, мають заохочення за зразкове несення служби, відмінно оволоділи своєю спеціальністю, одержали на протязі місяця відмінні та добрі оцінки з основних дисциплін та добрі з інших, забезпечують відмінне збереження та експлуатацію закріпленої за ними зброї, військової техніки, майна, беруть активну участь у суспільному житті частини;

- сержанти та старшини строкової служби, які відзначаються бездоганною військовою дисципліною, мають заохочення за зразкове несення служби, відмінно оволоділи своєю спеціальністю, одержали на протязі місяця відмінні оцінки з основних дисциплін та добрі оцінки з інших, вміють добре організувати та методично вірно проводити навчання підлеглих, досягають високих показників у зміцненні військової дисципліни у підрозділах, забезпечують збереження, експлуатацію зброї, військової техніки та майна, закріпленого за підлеглими.

3. Нагородження солдатів, сержантів та старшин нагрудним знаком проводиться один раз на протязі служби у частині.

4. Подання до нагороди нагрудним знаком здійснюється командирами підрозділів. У поданні зазначати:

звання, прізвище та по батькові, посаду та коротку характеристику військовослужбовця.

5. Про нагородження солдатів, сержантів, старшин строкової служби нагрудним знаком оголошується наказом по частині, з внесенням запису про нагороду до військового квитка.

Вручення відбувається в урочистій обстановці.

6. Солдати, сержанти та старшини строкової служби, нагороджені нагрудним знаком, мають право на позачергове звільнення з частини та при нагоді до чергової відпуски їм надається додатково до 5 діб.

7. За порушення військової дисципліни, недбайливе ставлення до виконання своїх службових обов’язків та занять з бойової та гуманітарної підготовки, військовослужбовці можуть бути позбавлені нагрудного знака “Ельбінгський реактивний артилерійський полк”.

Позбавлення військовослужбовців нагрудного знака відбувається наказом по частині та оголошується перед строєм частини.

Таким чином, завдяки публікаціям військового журналіста вдалося встановити подробиці цієї цікавої та однієї з перших металевих відзнак Збройних Сил України полкового рівня.

На жаль, в подальшому фірма, яка виготовляла для полку ці відзнаки, з метою отримання комерційних зисків стала продукувати її та продавати солдатам як сувенір. При цьому напис “Ельбінгський реактивний” було знято, а тло зробили не малиновим, а чорним (для того, щоби її більше купували моряки Військово-Морських Сил України). На жаль, таких відзнак було виготовлено чимало…

_______________

Примітки:

1 Витяг з історичного формуляру полку, поданий до Воєнно-геральдичної служби Генерального штабу Збройних Сил України у вигляді пояснювальної записки до матеріалів на затвердження нарукавної емблеми полку. Розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.01.2003 р. № ВГС/20, розпорядження начальника штабу Головного командування Сухопутних військ від 30.01.2003 р. № 116/11/826.

 2 Серюгін С. Свято в полку: премії, дострокові звання, привітання мера // Слава і Честь. – 1998. – 11 вересня.

 3 Так у військах жаргонно іменують нарукавну емблему.

 4 Серюгін С. Нагорода полкова – найважливіша та одна // Слава і Честь. – 1999. – 20 травня.

 5 Розміри емблеми – 9х9,6 см (гаптована), 9,2х10,1 см (друкована фарбою на тканині).