Михайло Слободянюк (Львів)

Символіка 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького

Надруковано: Знак. – 2019. – Ч. 79. – С. 10–11.

малюнок 1

22 серпня 2018 р. Указом Президента країни № 232/2018 30-а окрема механізована Новоград-Волинська Рівненська бригада отримала почесного шефа – славетного українського полководця князя Костянтина Острозького. Надання цього почесного імені для бригади, яка з весни 2014 р. веде активні бойові дії по захисту суверенітету та територіальної цілісності України від російської агресії цілком закономірне: саме князь Костянтин Острозький боронив землі України, які на той час знаходилися у складі Великого Князівства Литовського. Він став героєм битви під Оршею 8 вересня 1514 р., у якій війська Великого Князівства Литовського та союзних сил Королівства Польщі вщент розгромили війська московитів-загарбників – Московського царства (яке раніше мало назву Великого князівства Московського, колишнього улусу Золотої Орди, загарбницькі звички якої вони успадкували повністю, як і систему правління азіатсько-деспотичного типу). Цей факт став нагадування українським військовим про жертовні вчинки своїх предків, які відчайдушно боронили свою землю від навали ворогів.

малюнок 2

На момент надання бригаді імені князя Костянтина Острозького вона протягом 20-и років (і як 30-а танкова дивізія, і як 30-а гвардійська танкова бригада, і як 30-а гвардійська механізована Новоград-Волинська Рівненська бригада) вже мала свою символіку[1]. З початком російської агресії символіка бригади була “десовєтизована”, тобто, позбулася радянських нагород (гвардійського звання та орденів, які вона отримала під час Другої світової війни як 13-а гвардійська кавалерійська дивізія).

малюнок 3

Після присвоєння імені князя Костянтина Острозького частина отримала нову нарукавну емблему, яка відображала цей факт. Розробляти нову емблему почали спочатку безпосередньо у бригаді в кінці серпня – на початку вересня 2018 р. під керівництвом офіцерів виховної роботи, а далі на прохання частини це робив фахівець ТзОВ “Символіка” у Львові Роман Крупа (за консультацій М. Слободянюка). Перші проекти поєднували власний шляхетський герб князя Костянтина Острозького з символами Волині, де розташована бригада. Ця  історична українська земля пов’язана з державотворчою діяльністю князя. Також у емблемі були присутні символи роду військ – механізованих – (схрещені мушкети та гренада, що палає; мал. 1–4). Однак керівництво Відділу розробки та впровадження військової символіки у Збройних Силах України Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України ввело принцип заборони частинам створювати власну символіку та подавати свої пропозиції у вигляді ескізів, що було зафіксовано в розроблених ними “Методичних рекомендаціях щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України”. На жаль, встановлення саме такого принципу якраз і завдає шкоди цьому самому “розвитку і впровадженню” нарукавної емблематики, так як цілковите відсторонює військовослужбовців частин від процесу створення їх власної символіки. І хоча в рекомендаціях є норма, що частини можуть висловлювати “побажання щодо нарукавного знаку”, це не змінює факту – символіка власної нарукавної емблеми сприймається в частинах як чужа для них. Більше того, у багатьох випадків вони навіть не можуть пояснити, з чим пов’язано встановлення для них того чи іншого символу (про це свідчить власний досвід автора зі спілкування з військовослужбовцями, які прибувають до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з частин на перепідготовку). Тому масовим явищем стало використання солдатами і офіцерами як нових емблем, так і своїх старих, які вони не бажають знімати, а також створення власних емблем на свій розсуд. Більше того, вже є приклади, коли це відчуження блокує взагалі появу нової власної символіки військової частини через надання їй почесного найменування (72-а окрема механізована бригада).

малюнок 4

У результаті в Києві розробили власний варіант нової нарукавної емблеми частини (скоріше за все, це зробили ініціатори реформи української військової символіки журналіст В. Гайдукевич та художник О. Руденко; мал. 5). Символом бригади стала геральдична фігура з герба князя Костянтина Острозького, названа “острогою” або “лицарською шпорою”. Саме такий символ ми бачимо на прапорці князя на картині “Битва під Оршею”, яка зберігається в Польщі в галереї Національного музею у Варшаві.

малюнок 5

Цей твір був виявлений у другій половині ХІХ ст. у Музеї сілезьких старожитностей у Бреслау і спочатку його вивчали німецькі історики мистецтва. Вона приписали полотно авторству Йорга Бре Молодшого (помер у 1547 р.), хоча пізніше дослідники висловлювали думку, що картина може належати пензлю майстра кола Лукаса Кранаха Молодшого[2]. На картині зображений князь Костянтин Острозький, позаду якого вояк тримає його прапорець червоного кольору з власним геральдичним символом[3]. Польські дослідники висловлювали ідею, що Острозькі, як нащадки Рюриковичів, спочатку використовували свій старий руський знак – святого Георгія (Юрія) Змієборця. Однак після повернення з московського полону нібито князь Костянтин змінив свій герб на польській манер, прийнявши символи польських родів, з якими у нього склалися дружні стосунки, а саме – Тарновських (герб “Леліва”), а від Косцельських (герб “Огоньчик)”[4]. Однак новітні дослідження печаток родини Острозьких, які провів український історик, доктор історичних наук О. Однороженко[5], показують, що ці символи використовували у печатках вже предки князя Костянтина, тому ідея зв’язку символів герба князя Костянтина з гербами поляків є хибною. В подальшому герб князів Острозьких набув дещо іншого вигляду.

Геральдична фігура, як символ бригади, розміщена у щиті, названому розробниками “британського типу” (у “Методичних рекомендаціях” такий щит названий “британським”, поруч з так званими “іспанським”, “слов’янським”, “варязьким” та “павезою”). Шкода, що автори застосовують в документах цей геральдичний сленг, створений любителями геральдики, так як в геральдиці, як науці, жодних національних щитів не існує, вони всі в той чи інший період використовувалися і використовуються в різних країнах, відповідно до геральдичної моди. Нині, завдяки Вікіпедії та численних дилетантських “Енциклопедій символіки”, ці терміни набули популярності, хоча це викликає спротив фахівців в галузі геральдики, як поважної допоміжної історичної дисципліни.

Щит, облямований жовтим кантом, розділений (розсічений) на червону (геральдично праворуч) та чорну (геральдично ліворуч) половини. Зміст цих кольорів, які надали їм самі автори, наразі невідомий. Можна лише висувати припущення: може, це означає, що ще недавно бригада була танковою (чорний колір), а надалі стала механізованою (червоний колір; малиновий колір в геральдиці не існує). Але значення кольорів може мати й інший, більш політизований зміст. Однак ті ж самі “Методичні рекомендації” забороняють “використовувати посилання, візуальні натяки чи будь-які символи (емблеми), що пов’язуються із періодом колишнього СРСР, релігійною символікою, символікою націоналістичних, расистських, фашистських, нацистських рухів або символікою будь-яких партій, громадських об’єднань, рухів і тому подібне”. Тому, як бачимо, проведення аналогій з червоно-чорними прапорами політичних рухів за незалежність України та емблемами руху українських націоналістів (наприклад, “Правого сектору”) заборонене.

Загалом нова нарукавна емблема 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького виявилася достатньо лаконічною (може, навіть занадто; бо крім факту наявності у частини почесного шефа – князя Костянтина Острозького, більше жодних власних характеристик саме цієї частини ми не знайдемо), геральдично правильною. Тому ця символіка цілком придатна до використання військовослужбовцями бригади, але, єдине, за умови пояснення їм ідей, покладених авторами в обрані символи. Власне кажучи, з цього прикладу можна зробити певний висновок, що основний напрямок удосконалення нарукавної емблематики, вибраний адептами нової української військової символіки, є правильним, базується на європейських традиціях, але небажано допускати перетворення емблеми частини у простий розпізнавальний знак, який можна застосовувати для будь-яких підрозділів. Власна символіка частин повинна відображати саме їх специфіку, їх досягнення у ратній справі, їх героїзм в боротьбі з агресорами. Тоді символи будуть прихильно сприйняті у військах.