Українське військо у ХХ-ХХІ сторіччі

Нова емблематика родів військ та служб Збройних Сил України

Головною ознакою належності військовика Збройних Сил України до певного роду військ або служби є емблеми, що носяться на комірі чи погонах однострою. Необхідність у перегляді як самої системи емблем родів військ та служб, так і їх зовнішнього вигляду, стала очевидною для фахівців Воєнно-геральдичної служби Генерального штабу (нині – відділ військової символіки та геральдики) ще у 2001 р. Недоліками системи емблем були визнані копіювання радянського досвіду, коли емблема механізованих військ є одночасно загальновійськовою, відсутність власних емблем у армійської авіації, тилу, радіоелектронної боротьби (РЕБ) тощо. Єдина основа емблем – калиновий вінок – позбавляла можливості чітко розрізняти їх навіть з малої відстані[i]. Тож з метою подальшого удосконалення військової символіки та емблематики розпорядженням начальника Генерального штабу був оголошений конкурс на кращий проект нарукавних емблем головних командувань видів Збройних Сил, оперативних командувань, емблем родів військ та спеціальних військ[ii]. На жаль, бажаних результатів цей конкурс не дав, хоча окремі проекти все-таки було використано у подальшій роботі.

Можливість повернутися до питання емблем родів військ та служб з’явилася у квітні 2006 р. В доповіді на ім’я начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗС України генерал-полковника С.Кириченка начальник відділу військової символіки та геральдики О.Муравйов подав пропозиції щодо емблем родів військ та служб з порівняльною таблицею малюнків. Пропозиції отримали схвалення, після чого малюнки нових емблем були направлені на погодження до командувань видів Збройних Сил, структурних підрозділів Міністерства оборони та Генерального штабу. В процесі погодження малюнки деяких емблем доопрацьовувалися з урахуванням побажань відповідних керівників. Емблеми родів військ та служб, розроблені відділом військової символіки та геральдики, будуть впроваджені після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1073, якою затверджені зразки форми одягу і знаків розрізнення.

Нова емблематика родів військ та служб матиме такий вигляд. Загальновійськову емблему (мал. 1) передбачається залишити лише для військовиків почесної варти, частин охорони та обслуговування, а також тих служб, для яких не встановлено окремих емблем (фінансова, квартирно-експлуатаційна і т.п.). Механізовані війська отримали власну емблему (мал. 2), в якій поєдналися вже звична гренада з палаючим вогнем та схрещені гвинтівки, які були емблемою піхоти армії Української Народної Республіки у 1917-1920 рр. Емблеми танкових військ (мал. 3), ракетних військ та артилерії (мал. 4), аеромобільних військ (мал. 5), військ зв’язку (мал. 10), юридичної (мал. 11) та медичної (мал. 12) служб, автомобільних і дорожніх військ (мал. 14), служби військових сполучень (мал. 15), військ радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту (мал. 19), військових диригентів та музикантів (мал. 21) в загальних рисах повторюють існуючі, різниця полягає у відсутності вінка. Емблему Військово-Повітряних Сил у вигляді бойового літака у вінку замінила емблема авіації (мал. 6), що буде спільною для авіації Повітряних Сил[iii], армійської та морської авіації. Відмітимо, що пропелер з крилами був емблемою авіації армії УНР. Замість емблеми Військ Протиповітряної оборони розроблено емблему зенітних ракетних військ Повітряних Сил (мал. 7).

Емблеми інженерних військ (мал. 16) та військово-топографічної служби (мал. 20) доопрацьовані з урахуванням розробок у сфері символіки, здійснених у відповідних управліннях. Наприклад, поєднання зображень фортеці, якоря, схрещених сокир та гренади використовувалося у неофіційній нарукавній емблемі Управління начальника інженерних військ ЗС України (1998 р.)[iv].

Не зазнала жодних змін лише емблема Військової служби правопорядку у Збройних Силах (мал. 13), розроблена Воєнно-геральдичною службою ще у 2002 р.[v]

Новими є емблеми радіотехнічних військ Повітряних Сил (мал. 8), морської піхоти (мал. 9), частин та підрозділів логістики (мал. 17), частин та підрозділів РЕБ (мал. 18). Головним елементом емблеми радіотехнічних військ є стилізована антена радіолокаційної станції. Емблему морської піхоти побудовано на основі елементів беретного знака військовиків морської піхоти, встановленого у 1993 р.[vi] Емблема логістики враховує положення Державної програми розвитку ЗС України на 2006-2011 рр., згідно з якою основу системи логістики (забезпечення) складатимуть об’єднані центри забезпечення озброєнням та військовою технікою, ракетами та боєприпасами, військовим майном і пально-мастильними матеріалами[vii]. Відповідно, шестерня на емблемі символізує озброєння та військову техніку, ракета – ракети та боєприпаси, ключ – військове майно, вузол польового магістрального трубопроводу – пально-мастильні матеріали. Елементи емблеми РЕБ уособлюють складові радіоелектронної боротьби: радіоелектронне придушення (меч), радіоелектронний захист (стріли), протидію технічним засобам розвідки (щит). За основу взято малюнок, що надійшов у 2002 р. на конкурс від Західного оперативного командування.

Запровадження нових емблем на комір чи погони дозволить привести символіку родів військ та служб у відповідність до структурних змін, що відбулися у Збройних Силах, забезпечити чітке візуальне розпізнавання військовиків за родами військ (службами), підкреслити спадкоємність традицій української військової символіки.

[i] Правила носіння військової форми одягу військовослужбовцями Збройних Сил України. – К., 1995. – С. 125-126.

[ii] Муравйов О. Як виглядатимуть нові емблеми Збройних Сил України?//Народна армія. – 2002. – 26 січня; З метою удосконалення військової символіки та емблематики//Армія України. – 2002. – 29 січня.

[iii] У 2004 р. Військово-Повітряні Сили та Війська Протиповітряної оборони ЗС України були об’єднані в один вид – Повітряні Сили ЗС України.

[iv] Військова символіка України. Нарукавні знаки (1992-1999). – К., б.р. – С. 42.

[v] Муравйов О.Б., Чмир М.В., Корж Н.В., Лук’яненко Т.А. Символіка Військової служби правопорядку у Збройних Силах України//Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. – 2006. – № 65. – С. 15-16.

[vi] Музычук С. Отличительные знаки частей ВМС Украины//Форменная одежда. – 1998. – № 1. – С. 21.

[vii] Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки (основні положення). – Б.м., б.р. – С. 27.