Вся історія частини на одному рукаві

Надруковано: Народна армія. – 2009. – 23 вересня.

Натисніть на зображення, щоб побачити малюнок більшого розміру

          Військові емблеми давно знані у світі. Їх тривалий час використовують у різних арміях. Із набуттям Україною незалежності оборонне відомство почало розробляти нову форму, відмінну від радянської. Разом з нею створювалися й нарукавні емблеми. З часом у частинах почали розроблятися проекти з урахуванням нагород, почесних найменувань, історичного досвіду підрозділів. Проте перші зразки були далекими від ідеалу.

            Найцікавішим явищем, яке не має аналогів у попередній військовій історії України, стало створення власної символіки з'єднань, військових частин, установ і закладів Збройних Сил України. Якщо врахувати той факт, що за радянських часів цього не було, то стає зрозумілим, що наша військова нарукавна емблема - це витвір цілком український, зі своїм стилем і традиціями.

            Важливою рисою українських нарукавних емблем є зображення на ній нагород, почесних найменувань та гербів міст, де розташована частина. Це додає їм виразності та чіткості. Усуваються будь-які сумніви стосовно збереження традицій частини, увічнення її подвигів та звершень. Наприклад, 128-ма окрема гвардійська механізована Туркестансько-Закарпатська двічі ордена Червоного Прапора бригада у своїй назві містить згадку про частину, від якої вона веде свою історію: 1922 року в місті Полторацьк (нині - Ашхабад) було сформовано Першу туркестанську стрілецьку дивізію, від якої й пішла назва "Туркестанська". І нарукавна емблема це засвідчує.

            Для багатьох - це просто елемент форми. Проте за ним нерідко - не тільки історія з'єднання, а й людські долі та звершення. І таких частин в українській армії чимало. Наприклад, нарукавна емблема 30-ї окремої гвардійської механізованої Новоград-Волинської, Рівненської орденів Червоного Прапора і Суворова бригади являє собою фігурний щит чорного кольору із золотим кантом. На щиті зображено стилізований трак танка, якій розділений на чотири частини, перша і четверта з яких малинового, друга і третя – чорного кольору. Верхня половина трака облямована кантом синього, нижня – золотого кольору. На тлі трака історичний земельний герб Волині. З верхньої половини трака виходить стріла червоного кольору із срібним кантом. Зображення в центрі щита обрамоване двома стрічками кольорів Державного Прапора України, двома стрічками ордена Суворова ІІ ступеня, двома стрічками ордена Червоного Прапора та гвардійською стрічкою. У верхній частині щита напис "НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКА", у нижній частині - "РІВНЕНСЬКА". Все зображене має своє історичне підґрунття. Створена була бригада, згідно з директивою Генерального штабу, за наказом Ставки Верховного Головнокомандування СРСР у місті Самарканд 1941 року під найменуванням 83-тя кавалерійська дивізія. Відразу після сформування 14 ешелонами вона була відправлена на фронт, де пройшла бойове хрещення у складі кінно-механізованої групи військ 61-ї армії.

            За зразкове виконання завдань, героїзм особового складу у Валуйсько-Уразівській операції з'єднання було перейменоване на 13 гвардійську кавалерійську дивізію. Цікавий факт: з 20 січня по 1 квітня 1943 року частина пройшла з боями 1670 км, визволивши 800 населених пунктів. Після визволення міста Рівне за наказом Верховного Головнокомандувача 1944 року дивізії присвоєне найменування "Рівненська". У липні того ж року частина бере участь у боях у ворожому тилу на річці Вісла на ділянці Яниця-Хвальлевіце (Польща) у складі 1 Українського фронту. А в грудні веде рейдові бої на Будапештському напрямку в складі 6-го гвардійського кавалерійського корпусу. За оволодіння містом Дебрецен Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1944 р. дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора. За зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками на території Чехословаччини Указом Президії Верховної Ради СРСР у травні 45-го дивізію нагороджено орденом Суворова ІІ ступеня. 1945 року дивізія здійснює марш з району Мокровата (Чехословаччина) до міста Новоград-Волинський. Пізніше з'єднання переформовують у 11-ту гвардійську механізовану Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію. У листопаді-грудні 1956 року дивізія бере участь у бойових діях на виконання завдання радянського уряду в Угорщині. Згодом її переформовують у 30-ту гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію. Згідно із Законом України "Про Збройні Сили України" вона входить до складу Збройних Сил України. Указом Президента України від 20 жовтня 2000 року N 1356 дивізії присвоюється почесне найменування "Новоград-Волинська".

            Певні традиції у військовій символіці з'явилися після війни в Афганістані. Прикладом цього є нарукавна емблема 3-го Бродівського окремого полку армійської авіації. Основа - фігурний щит синього кольору з кантом золотого кольору. Синій колір є кольором щита герба м. Броди, де дислокується полк. На щиті зображений дракон світло-сірого кольору з язиком червоного кольору, що летить. На його грудях квітка лілеї білого кольору. У лапах він тримає блоки некерованих авіаційних ракет УБ-32 світло-сірого кольору. Казкова тварина - традиційний полковий символ, що наносився на фюзеляжі гелікоптерів полку під час війни в Афганістані. Відмінність лише у квітці. Замість неї тоді був намальований піковий туз. Довкола дракона - контур міських фортифікацій. Нижче розміщена цифра "3" - номер частини.

            Розробкою форми одягу та її елементів займається Відділ військової символіки та геральдики. Під час цієї роботи, зрозуміло, враховується кожна деталь. Для цього навіть були видані методичні вказівки щодо розробки емблем, затверджені першим заступником начальника Генерального штабу. Згідно з ними на місцях створюються ескізи та надсилаються до відділу для доопрацювання та затвердження.

            - На сьогодні у цьому напрямку зроблено чимало. Майже повністю затверджені нарукавні емблеми для видів Збройних Сил включно до бригад. Щоправда, під час цієї роботи виникає багато дискусій між нами та командуванням частини, які наполягають на наявності в малюнку хоча б якогось напису на позначення місця дислокації, номера або ж облікової спеціальності. Особливо це стосується таких надписів, як "бригада", "батальйон". Усе це робить емблему невиразною, - впевнений заступник начальника відділу військової символіки та геральдики Микола Чмир. - Тож без дозволу начальника Генерального штабу та погодження з відділом забороняється вносити будь-які зміни до затвердженого малюнка.

            Серед новинок військової символіки, які опрацьовує відділ, - розробка "нашивок" частин в єдиній формі залежно від їхнього підпорядкування. Належить ця ідея командиру 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України генерал-лейтенанту Сергію Островському. Прикладом втілення задуму є єдиний щит 8-го та 13-го армійських корпусів.

            Загалом сьогодні затверджено близько 70 нарукавних емблем, кожна з яких символізує багаторічний шлях частини, як історичний, так і бойовий. Поєднавши всі ці компоненти в одному "нарукавнику", ми отримаємо цікаву емблему зі змістом, що надає йому особливого значення.